17 жовтня патріотична громадськість Одеси пікетувала обласну раду, вимагаючи призупинити насильницьке виселення обласного об’єднання ВУТ “Просвіта” ім. Т.Шевченка з орендованого нею приміщення по вулиці Пушкінській, 19. Просвітян активно підтримали діячі культури, представники ряду громадських організацій та місцевих осередків Української народної партії і всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Голова правління ОО ВУТ “Просвіта” Олександр Степанченко назвав безпідставними і протизаконними дії місцевої влади та рішення судів про позбавлення просвітян приміщення. Це докладно й аргументовано викладено в офіційній заяві організації.
У своєму виступі Олександр Степанченко розцінив виселення просвітян як помсту влади людям та організаціям, які відстоюють інтереси української громади в регіоні. Місцеву “Просвіту” вона прирівняла до комерційної структури і встановила кабальну орендну плату, яка нині вже сягнула 5000 грн. на місяць. На всі клопотання й звернення про встановлення для “Просвіти” пільгової ціни в 1 грн., як це зроблено для національно-культурних товариств та суспільно значимих громадських організацій, ні місцеве чиновництво, ні керівництво держави упродовж двох років не відповідали. За рішенням суду через заборгованість в оплаті оренди просвітян позбавили приміщення, а 12 серпня судвиконавці у супроводі міліції викинули їх на вулицю.
На вимогу пікетувальників голова обласної ради Микола Пундик погодився зустрітися з ними. Як повідомив мені у телефонній розмові Олександр Степанченко, очільник облради з розумінням поставився до гострої проблеми з орендою приміщення “Просвітою”. Виселення фактично відбулося, а повідомлення деяких ЗМІ про його тимчасове призупинення продиктоване їхнім прагненням видати бажане за дійсне. У ході годинної розмови з Миколою Пундиком обговорювалися різні варіанти вирішення питання, але говорити про якісь конкретні результати цієї зустрічі передчасно. Наразі невідомо, чи залишиться офіс “Просвіти” на Пушкінській, 19, чи їй буде надано в оренду інше приміщення.
Немає ясності, яка доля чекає на одночасно виселений музей Тараса Шевченка “Одещина Тарасові”, який створений на основі унікальної збірки відомого колекціонера україністики Тараса Максим’юка. Коли я запитав його, чи матиме тепер музей дах над головою, пан Тарас лише скрушно похитав головою. Надія, що історичний музей виділить йому залу, примарна. Багаторічний досвід поневірянь багатющої колекції прижиттєвих видань творів Т. Шевченка, рукописів видатних письменників ХІХ-ХХ століть, картин та скульптур відомих українських митців переконав його, що одеська влада не зацікавлена у її популяризації. Пожалівся Тарас Максим’юк, що вкрай витратився на ремонт приміщення, коли там обвалилася стеля, а тепер на перевезення експонатів.
Тож вуличний протест одеських просвітян за підтримки громадськості увінчався лише обіцянкою детально розглянути й розв’язати проблему на сесії облради. Аби уникнути нової хвилі збурення протестних настроїв і загострення міжнаціональної напруги в Південному Причорномор’ї напередодні чергової виборчої кампанії, місцева влада, схоже, зробить деякі поступки “Просвіті”. Час покаже.
