1) Підтримуйте симпатичних вам українських митців в реалі. Ходіть на їх виступи, виставки та інші заходи за їх участю. Навіть на платні. Тим більш що місцеві колективи типово оцінюються організаторами дешевше за гастролерів. Якщо ви хочете, щоб вони далі займались мистецтвом, дайте їм хоча б по 50 гривень.
“Підтримуючи” артистів в ТБ-голосувалках, ви робите добре хіба що деяким телепузикам. Завдяки вашим голосам вони далі матимуть свою роботу, яка полягає в ТБ-демонстрації митців або їх замінників.
2) Допоможіть кільком людям навчитись української мови. Поясніть кільком іноземцям, що українська для вас є рідною, а не тільки державною. Але, трясця чийомусь татуськові в печінку, годі діставати тих, чия мова видається вам неканонічною.
Краще хоч якось, ніж ніяк. Оскільки спільнота, куди на певних умовах приймають людей ззовні, зазвичай живе довше і цікавіше.
3) Самі напишіть гарний український текст. Намалюйте чи сфотографуйте файну візію. Заграйте красиву музику. Поставте красивий будинок з локальним колоритом замість великої огидної коробки з бетона і темного скла.
Ті, хто хоче займатись мистецтвом, але від того утримуються, бо бракує часу, або бракує ще чогось, часто спрямовують свої творчі здібності на Шкідливе і Відразливе.
4) Будучи заможною людиною, запросіть на корпоратив чи весілля реального митця замість кончєного мудака з самограєм. Мудаки з самограєм подобаються максимум чверті ваших гостей. Типово вони самі не люблять грати Мурку, але ж ну тіпа положено (ким?). 80% моїх знайомих лабухів вважали себе великими джазменами і рокерами. Решта – настільки ж великими локальними піснярами. Допоможіть їм поміняти орієнтацію; бо вони самі давно того бажають.
Митець типово візьме приблизно те саме, що і совковий масовик-витівник, але зробить цікавіші речі. Якщо йому (їй) не ставити вимоги обов’язкового виконання Муркі і Валєнок.
Можливо, тоді в українській культурі нарешті з’явиться переконливий позитивний образ заможної людини. Замість Павука, або ж Глитая. Ви зрештою повірите, що культурний і заможний українець то може бути одна людина. Замість того, у чому нас так довго переконував спочатку критичний, а потім соціалістичний реалізм…
Висновок:
Щоб бути культурним, варто мати клепку і смак. Грошей це потребує приблизно стільки, скільки і регулярне споживання совкової анти-культури. Якщо ж вам для того потрібний батьківський дозвіл, скажіть, що любити українську культуру вам дозволив сам Зіґґі Фройд
[http://www2.maidan.org.ua/n/
список порад варто б продовжити наприклад пунктом “народжуйте ще дітей тоді в українській культурі нарешті з’явиться переконлива більшість”