Партію регіонів попередили, що її рейтинг можуть почати активно псувати

ЗВЕРНЕННЯ ДО ПАРТІЇ РЕГІОНІВ
ТА НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ПАРЛАМЕНТСЬКОЇ БІЛЬШОСТІ

Замість наступу на права українців
краще зайнятися економікою та соціальною сферою

Висуваючи Віктора Януковича як свого кандидата на президентських виборах, Партія регіонів обіцяла “покращення життя вже сьогодні”, казала, що займеться насамперед економікою, звинувачувала попередню владу у тому, що вона замість підвищення добробуту людей займалася гуманітарними питаннями і створювала напругу в суспільстві. І що ж ми бачимо сьогодні?

Життя простих українців невпинно погіршується. З об’єктивних та суб’єктивних причин ціни на основні товари і комунальні тарифи шалено ростуть, і зарплати та пенсії не встигають за ними. Збільшується негативне сальдо зовнішньоторгівельного балансу, внутрішній і зовнішній державний борг є набагато вищим ніж за часів минулої влади. Меншає коштів на єдиному казначейському рахунку, тануть державні валютні резерви, держава не може без запозичень виконувати свої зовнішні та внутрішні зобов’язання, що призводить до соціальних протестів різних категорій населення. Корупція продовжує роз’їдати всі ланки державного механізму, бюрократія і тиск контролюючих органів на бізнес не зменшуються.

Всі ці проблеми, навіть при всьому бажанні, швидко вирішити неможливо, і більшість з них, скоріш за все, поглиблюватимуться. Україну вже найближчим часом очікують серйозні виклики, які потребують надзвичайної уваги. Підписаний з Росією Договір про зону вільної торгівлі та майбутня угода про ЗВТ з Європейським союзом несуть як вигоди, так і суттєві ризики, унеможливити які можуть лише грамотні структурні зміни в економіці та її модернізація. Наші головні торговельні партнери переживають не кращі часи, кон’юнктура світового ринку за основними українськими експортними позиціями вкрай нестійка, і це не сприяє стабільному надходженню коштів до нашої залежної від зовнішніх ринків держави. Врешті решт залишається високою ймовірність другої хвилі кризи, перед якою можуть не встояти навіть значно потужніші за українську економіки.

Але замість того, щоб зосередити всі зусилля на економічних і соціальних питаннях, українська влада заповзято намагається переформатувати гуманітарну сферу та веде наступ на права й свободи громадян, чим лише підсилює напругу та нестабільність у країні, ускладнюючи цим і без того тяжкі умови для економічного розвитку. Спрямовані на розкол суспільства кроки лише посилюють недовіру до влади, яка досягла такого рівня, що будь-які, навіть цілком адекватні владні ініціативи, сприймаються людьми як підступні приховані наміри й викликають невдоволення, яке час від часу вибухає протестами.

На виклики часу влада відповідає не конструктивними кроками, а кричущою неадекватністю. Замість зникнення перепон для ведення підприємницької діяльності – зникають цілі сторінки нашої історії з підручників. В країні, яка проголошує своїм пріоритетом євроінтеграцію, з’являються пам’ятники Сталіну, а його портретом прикрашають маршрутні автобуси (резолюцією комітету Парламентської Асамблеї Організації з безпеки і співробітництва в Європі сталінізм був прирівняний до нацизму).

Неназвані правоохоронні органи подають Президенту брехливу інформацію про нібито закупівлю невідомо ким зброї для нападів на державні установи, і він озвучує це на всю країну. Очікують у Верховній Раді свого прийняття законопроекти про внесення змін до Закону України “Про захист суспільної моралі”, який при бажанні можна використати для закриття будь-якого інтернет-сайту, та “Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо посилення заходів протидії екстремістській діяльності)”, який дозволяє проголосити злочинцями й засудити учасників багатьох мирних зібрань. Керовані представниками Партії регіонів місцеві органи влади масово через суди забороняють акції протесту, які аж ніяк не підпадають під вказані для заборон підстави, визначені ст. 39 Конституції України. Складається враження, що Україну прагнуть перетворити на Білорусь. І хоча дійсність показує неможливість реалізації таких намірів (в Україні вищий рівень громадянського суспільства, низький авторитет влади, а доведених до відчаю людей не лякають переслідування, арешти, утримання за ґратами і навіть засудження як учасників попередніх протестів, так і представників політичної опозиції), самі спроби “закрутити гайки” можуть привести до міжнародної ізоляції України та посилити напругу в суспільстві, радикалізуючи його найбільш невдоволену частину.

Скоро виповниться рік як в Україні не вщухають пристрасті навколо законопроекту “Про вищу освіту”. Не зважаючи на нищівну критику й несприйняття цього “дітища міністра Табачника” багатьма студентами, викладачами, батьками майбутніх абітурієнтів, влада не бажає дослухатися до своїх громадян. Замість відкликаного законопроекту № 7486-1 з’являється “брат-близнюк”. Зараз у Верховній Раді планується реєстрація чергового варіанту, який майже нічим не відрізняється від попередніх. Всі вимоги, які висувала громадськість до останнього варіанту, залишилися непочутими.

Також рік тому країною прокотилася хвиля протестів проти законопроектів “Про мови в Україні” і “Про телебачення та радіомовлення” (щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської Конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення)”. І от замість першого з’являється його аналог “Про засади державної мовної політики”, а другий Верховна Рада приймає у другому читанні. Додатково з’являється урядовий законопроект про внесення змін до Закону України “Про дошкільну освіту” (щодо мови виховання).

Якщо ці закони приймуть, українська мова швидко зникне зі шкіл та дитячих садочків, вищих навчальних закладів і наукових установ, з телебачення й кінотеатрів, книгарень і крамниць, органів влади і війська, а українці стануть людьми другого сорту у власній країні, оскільки відсутність мотивації щодо вивчення української мови спричинить у найближчій перспективі мовну ізоляцію і відчуження регіонів один від одного, що, своєю чергою, покладе початок «мовної федералізації» України та її дезінтеграції як держави. Замість того, щоб захищати українську мову в державі з назвою Україна, влада намагається знищити її, прикриваючись демагогічною риторикою про демократію. Про справжні цілі ініціаторів цих кроків говорить назва організації одного з авторів законопроекту “Про засади державної мовної політики” Вадима Колесніченка – “Русскоязычная Украина”. Навіть не поліетнічна, не мультикультурна, а саме – російськомовна. Ось мета тих, хто обіцяв займатися економікою і лаяв колишню владу за гіпертрофовано перебільшену увагу до мовних, історичних, культурних питань.

Своїм впертим ігноруванням наших вимог влада штовхає нас окрім акцій протесту на інші, непритаманні нам до цього, кроки, які ми застосуємо в разі прийняття розробленого МОНМС закону. Якщо раніше ми виступали проти неприйнятних для нас дій (багато хто з нас проти дій не лише нинішньої, але й колишньої) влади, то зараз влада своїми діями змушує нас виступити проти неї самої. Бо її поведінка свідчить про те, що влада, не зважаючи на її низький рейтинг, який продовжує падати, вперто не збирається дослухатися до голосу громадськості.

Ми прагнемо жити у вільній європейській державі, де б не придушувалася свобода слова й не застосовувались репресії проти учасників мирних акцій протесту.

Ми не можемо допустити, аби з поверненням “триступеневої системи вступу” відродилася корупція і конкурс на вступ до вищих навчальних закладів знову перетворився на конкурс гаманців. Нас категорично не влаштовує міністерський законопроект “Про вищу освіту”, де головним є повноваження Міністерства, а не самоврядування вишів, де “єзуїтські” обтічні формулювання дозволяють зменшити кількість стипендіатів, безмірно збільшити навантаження на викладачів, відрахувати незручних студентів.

Ми не можемо байдуже ставитись до того, що колись твори української літератури, наукові й мистецькі роботи наші нащадки змушені будуть вивчати в перекладах. На відміну від російської мови, яка є панівною у сусідній величезній державі, українська не має ніде у світі можливостей для розвитку, окрім як в нашій країні. Протягом історії українська мова вже була витіснена зі значної частини території України навіть там, де колись нею розмовляла більшість населення, і ми не можемо допустити, щоб наша багата і гарна мова зникла з обличчя планети, як зникли вже багато мов (наприклад, у тій же Росії). І сьогодні мовне питання не є пріоритетним для переважної більшості російськомовних мешканців України, яких ми також поважаємо як своїх співгромадян, і які також є серед наших активістів. Всі громадяни України чудово розуміють українську мову і мають всі можливості послуговуватися російською аж до того, щоб протягом всього життя не вживати жодного українського слова. Сьогодні найбільші й найрадикальніші протести проти політики чинної влади відбуваються саме у великих містах Східної України, але на жодному з них не було висловлено невдоволення мовною ситуацією. Натомість (російською мовою!) висловлювалося невдоволення економічною та соціальною політикою, бо саме ці питання найбільше турбують людей і на Заході, і на Сході.

Тому при всьому нашому скептичному ставленні до нинішньої української політичної опозиції, в разі, якщо зазначені у цьому зверненні законопроекти стануть законами, в нам не залишиться нічого іншого, як розпочати задовго до виборів широку інформаційну кампанію, спрямовану на зниження рейтингу як політичних сил (насамперед Партії регіонів), так і окремих народних депутатів (в разі їх спроби знову пройти в парламент за мажоритарними округами), які проголосують за ці закони. В нас і дружніх нам організацій вистачить людських ресурсів, аби поширити мільйони листівок із закликом не голосувати за Партію регіонів, інші партії парламентської більшості, а також за партії й кандидатів, які прямо у своїй передвиборчій програмі не зазначать своєї опозиційності до нинішньої влади. Що стосується матеріальних ресурсів для організації такої кампанії, то в країні, де понад три чверті населення не довіряють правлячій більшості й існує безліч небідних людей, які прагнуть зміни влади, знайти кошти буде не важко.

Свій заклик не голосувати за Партію регіонів та її спільників (з врахуванням мовної специфіки областей ми поширимо його як українською, так і російською мовами) ми обґрунтуємо не тільки і навіть не стільки прийняттям партіями влади вищезазначених законів з поясненням, куди ідуть гроші замість пенсій та зарплат. Ми зберемо й подамо виборцям найрізноманітніші кроки влади, які викликають різке несприйняття у широких верствах суспільства як на Заході, так і на Сході чи Півдні — від пенсійної “реформи”, зменшення пільг, Податкового і Трудового кодексів до будівництва дорогих вертолітних майданчиків, закупівлі парадних погонів для митників по 790 грн за пару, лавочок для метро у Харкові по 63 тис. і біотуалетів у Донецьку по 400 тис. грн за штуку, бурових платформ за 400 млн дол. тощо. І прямо закличемо покарати цю владу, оскільки такого засобу як суспільний діалог вона не розуміє і не сприймає. Окрім цього ми застосуємо й інші способи, які зазвичай використовуються у кампаніях та поширимо інформацію про неї не лише в Україні, а й за кордоном.

На відміну від акцій протесту, на які навіть дуже невдоволені громадяни з низки причин поки що виходять не надто масово, участь в інформаційній кампанії візьме набагато більше людей. І проводитиметься вона не лише у студентському середовищі, а серед усіх верств населення. Завдяки соціальним та організаційним мережам, залученню нових партнерів, ми зможемо зібрати більш ніж достатню кількість поширювачів нашої інформації. Тим більше, що головна складова кампанії не потребує від її учасників об’єднання зусиль в певному місці у певний час. Кожен може сам обирати для себе зручні час, місце і спосіб участі.

За кілька місяців ми зможемо дійти до кожного виборця як фізично, так і до його серця. По-перше, тому, що нестимемо людям правду. По-друге, ми не висуваємося у депутати, не просимо голосувати за нас і не належимо до жодної політичної сили, а тому й довіра до нас буде на порядок більшою, ніж до партійної агітації політичної опозиції.

Подумайте, чи не краще вам відмовитись від підтримки провокативних дій тієї частини ваших однопартійців, які настирливо раз у раз підкидають теми, що розколюють суспільство, й відмовитись від грубого втручання у такі тонкі сфери як мова, освіта, обмеження прав і свобод навіть з благими намірами. Ці питання слід вирішувати шляхом діалогу усіх сторін, започаткувавши всебічну публічну тривалу суспільну дискусію, оскільки більш нагальними питаннями сьогодні є все ж таки економіка, соціальна сфера, міжнародні стосунки, боротьба з корупцією та злочинністю.

За дорученням Громадянського руху “Відсіч”

Переверзєв Артур Борисович

вул. Ентузіастів, 41, кв. 67
м. Київ, 01147
тел. 0933944136