Крок вперед, два назад – гомофобні настрої в українському суспільстві

У громадській думці в Україні домінує негативне ставлення до гомосексуалів. Такі результати соціологічного дослідження в рамках звіту “Крок вперед, два назад. Становище геїв і лесбійок в Україні у 2010 – 2011 роках”.

У грудні цьогоріч виповнюється 20 років після скасування кримінального переслідування гомосексуалів в Україні. Україна зробила це першою на пострадянському просторі. “Тоді здавалось, що ще треба українським гомосексуалам, щоб жити без страху, відчувати себе вільними у вільній країні? Однак ситуація істотно не змінилась, мабуть, навіть стала ще гіршою” – цими словами експерта правозахисного центру для геїв та лесбійок “Наш світ” Олександра Зінченкова починається огляд становища сексуальних меншин за останні два роки, який презентували у п’ятницю, 9 грудня. За його оцінкою, українське суспільство стало більш гомофобним, і хоча держава вдає, що проблеми не існує, гомофобію підтримують на державному рівні.

Звіт свідчить: поняття “дискримiнацiя за ознакою сексуальної орієнтації” вже стає предметом обговорення влади і полiтики. Утім, Україна проводить полiтику подвiйних стандартiв у внутрiшньо- i зовнiшньополiтичних сферах. Пiдтримуючи захiднi iнiцiативи з боротьби з гомофобiєю та дискримiнацiєю на мiжнародному рiвні, влада майже повнiстю iгнорує такі проблеми всередині країни. Автори звіту зокрема відзначають різке посилення антигомосексуальних виступiв законодавцiв, чиновників, релiгiйних лiдерiв. Так, окремі політики й чиновники, вказано у звіті, озвучують свої особисті переконання щодо сексменшин, які пов’язані не стільки з декларованими ними полiтичними поглядами, як з релiгiйними уподобаннями.

Рівень гомофобії в Україні

Аби оцінити ставлення населення України до своїх гомосексуальних співгромадян, на замовлення центру “Наш світ” соціологічна компанія “TNS Україна” у березні цього року втретє провела репрезентативне опитування (попередні опитування проводилися 2002-го та 2007 року). На запитання, чи повинні жителі України, які мають гомосексуальну орієнтацію, мати такі ж права, як і інші громадяни країни, ствердно відповіли 36 відсотків респондентів (у 2002 році − 43%, 2007-му – 34%). Варіант “Ні, повинні бути деякі обмеження” цього року обрали 49 відсотків опитаних (2002 – 34%, 2007 – 47%). Усього в опитуванні щоразу взяли участь 1200 респондентів.

Тож, у порівнянні з попередніми роками, гомофобні настрої в українському суспільстві істотно посилилися. Щоправда, дослідники зауважують, що абстрактне сприйняття прав людини може давати спотворену картину. Так, відповіді на два інших запитання на ще гостріші теми – одностатеві шлюби і виховання дітей гомосексуалами – показали справжній рівень толерантності. Частка респондентів, які визнають право гомосексуальних пар на офіційну реєстрацію своїх стосунків, не змінилася за 10 років – таких приблизно п’ята частина. Спостерігається й стабільне зниження частки тих, кому важко відповісти, і категоричних противників цього аспекту громадянської рівноправності. Аналогічні тенденції спостерігаються і у відповідях на питання про право гомосексуалів на виховання дітей.

Неприязнь через брак знань

В цілому, за результатами опитування, кількість українців, які ставляться до геїв і лесбійок так само, як до всіх інших жителів країни, і не відчувають по відношенню до них неприязні, становить 17-19 %. На думку соціолога Віктора Пушкаря, головною причиною, яка заважає українцям толерантно ставитись до геїв, є брак знань про те, чим є гомосексуальність та звідки вона походить. Адже люди схильні боятись незрозумілого. В інтерв’ю Deutsche Welle Пушкар зауважив, що деякі базові речі щодо сексуальної орієнтації слід пояснювати в межах шкільної програми, навіть у курсі біології. “Наприклад, що близько 5 % людей народжуються з генетичними варіаціями, які визначають схильність до гомосексуальності. Ці люди теж мають право бути щасливими. А пропаганда навряд може впливати на генетику”, – переконаний Пушкар.

За спостереженнями правозахисника Сергія Бурова, який опікується освітніми курсами у сфері прав людини, у своїй більшості сучасна, надто студентська молодь є толерантною до сексменшин. Він припускає, що молода людина, яка отримує велику кількість різнобічної інформації просто змушена “вмикати” критичне мислення і робити самостійну оцінку. А це, вважає Буров, перший крок до особистої свободи від упереджень, які нав’язують у суспільстві.

Молодь толерантніша до гомосексуалів

Цікаво, що дані соцопитування свідчать про прямий зв’язок між рівнем освіти респондента і його або її сприйняттям гомосексуалів як рівноправних співгромадян. Чим освіченіша людина, тим вона більш схильна погоджуватися з твердженням, що “всі повинні мати однакові права”. Андрій Маймулахін, співавтор звіту “Крок вперед, два назад. Становище геїв і лесбійок в Україні у 2010 – 2011 роках” зауважує, що більш демократичними у своєму ставленні були міські жителі, більш консервативними – селяни. Утім, за оцінкою дослідника, рівень гомофобії в Україні не відрізняється від ставлення до гомосексуалів у Росії, Білорусі, Молдові.

Як розповів Deutsche Welle Маймулахін, публікацію щодо соціального, правового й політичного становища геїв і лесбійок нададуть моніторинговому комітету Ради Європи, депутатам Європарламенту та посольствам країн ЄС.