Принаймні організаційно цього року буквально все інакше.
Знаменитий Саша цього разу ніяких запрошень взагалі не питав, дуже виважено пропонував проходити всім бажаючим, допомагав зорієнтуватися тим, хто вперше в цій будівлі.
Запрошення цього року також були. Але вони не були перепусткою, а таким собі елементом ввічливості.
Зал вміщав значно більше людей:
В холі настійливо пропонували всім брошуру зі звітом. Її зміст ще треба буде дослідити, але те, що вона вдосконалена – кидається в очі відразу.
І найзворушливіше те, що адміністратори в залі, які побачили одинокого дідуся під стінкою, одразу кинулися шукати йому вільне місце.
Отже – старалися. Початок дійсно був схожий на щорічний звіт міського голови перед громадою.
Як пройшла основна частина, чи була можливість задавати питання, як було обіцяно – трохи згодом.
