Ці роздуми – це спроба відповісти на ті численні відгуки й запитання, які надійшли після оприлюднення Декларації однойменної Ініціативної групи. А ще – спроба самому розібратися в тому, які обов’язки моє членство в ній на мене накладає.
Утім я відразу попереджую: подані нижче роздуми – мої власні та з іншими членами групи не узгоджені. Тобто пишу я про нас, але від свого власного імені.
І ще одне. Мені зручніше ілюструвати свої думки християнськими аргументами, бо я – християнин. Проте в цьому немає наміру уневажнити аргументи, традиційні для інших релігій чи для людей, до віри індиферентних.
Хто ми?
Це не одинадцятеро українських праведників і не група новітніх “мудреців”. Ми не видаватимемо сертифікати моральності для тих, хто до нас приєднається, і не станемо Моралістичною партією України, яка на своєму з’їзді постановить боротися за місця у Верховній Раді.
Жоден із нас не є безгрішним. Ми помилялися в минулому й, на жаль, будемо помилятися в майбутньому. Скажу про себе особисто: за своє життя я також пізнав солодкий смак морального переступу і добре відчув, якою полиновою гіркотою він зазвичай обертається.
Отож в Ініціативну групу об’єдналися ті, хто на власному життєвому досвіді переконався: справа не в тім, щоб ніколи не падати, – це не вдасться нікому. Важливо при цьому не зневіритись і вчасно сказати собі: “Я обов’язково піднімуся!”.
Далі – тут