Відповідь директору видавництва «Чорномор’я», колишньому шеф-редактору газети «Одесская реклама» В.І. Носачу
Приводом для цієї статті стала публікація «Шум из ничего, или Почем свобода слова» у газеті «Одесcкая реклама» від 22 грудня 2011 року за підписом директора видавництва «Чорномор’я» і в той час ще шеф-редактор цієї газети В.І. Носача. У ній автор скаржиться на редакції газет «Вечерняя Одесса», «Юг» і «Чорноморські новини», які займають певну площу в редакційному корпусі видавництва та заважають цьому комунальному підприємству добре жити.
Ми очікували, що редакції названих вище газет самі дадуть відповіді шеф-редактору «Одесской рекламы», але, як уже не раз підтверджувалося, журналісти можуть захищати всіх, крім себе. Тому й не з’явилася в одеській пресі відповідь В.І. Носачу. А він, мабуть, вирішив, що редакціям нічого йому заперечити. Ми хочемо розчарувати пана директора: свобода слова, на яку він замахується, вартує розголосу, великого розголосу, і ми хочемо, щоб він це зрозумів.
Сьогодні в господарському суді розглядаються п’ять (!) позовів, пов’язаних із видавництвом «Чорномор’я» та редакціями газет. Три з них подало видавництво з матеріальними претензіями до «Вечерней Одессы», «Юга» і «Чорноморських новин»; окремо розглядаються позови «Юга» і «Чорноморських новин» до видавництва щодо перешкоджання редакційній діяльності. Вирішувати долю позовів, звісно ж, буде суд, ми хочемо просто роз’яснити, у чому суть самих позовів.
В.І. Носач вважає, що за комунальні, «фактично надані послуги» видавництву винні: газета «Юг» — 52931 грн, «Чорноморські новини» — 66742 грн, «Вечерняя Одесса» — 49945 грн (цифри зі статті В.І. Носача). Будь-який читач, побачивши подібні цифри, цілком справедливо може обуритися: за надані послуги повинні платити все, і редакції в тому числі! Але справа в тому, що В.І. Носач вводить громадськість в оману: всі редакції своєчасно оплачують комунальні послуги. Інкримінований їм борг — це придумані торік видавництвом окремі платежі, які (це стверджує сам директор у згаданій статті) «з минулого року видавництво почало нараховувати». А на якій підставі, яке мотивування, як новий платіж узгоджується із законодавством? Відповіді нема.
Так, є в названому видавництвом борзі і сума, яку, наприклад, «Вечерняя Одесса» вважає неправильно нарахованою, виходячи з показників лічильників. Це питання зовсім інше і вирішити його можна із залученням спеціалістів обслуговуючих організацій, про показники яких ідеться (тепло-, енерго- та водопостачання). Але загалом всі комунальні послуги, які надаються через видавництво, редакції оплачують своєчасно й у повному обсязі відповідно до показників наявних у кожній редакції лічильників (показники, до речі, знімаються у присутності представників і видавництва, і редакцій).
Оскільки це неспростовний факт, що всі редакції загалом своєчасно й у повному обсязі, відповідно до показників лічильників, оплачували і продовжують оплачувати комунальні послуги, дозвольте, пане директоре, поставити вам перше запитання: чому в редакційному корпусі навіть сьогодні, наприкінці січня, коли за вікнами тріщить мороз, не включена подача тепла? Як можна було довести ситуацію до часів громадянської війни, коли в нагороду давали оберемок дров? Чи збираєтеся ви організувати в редакційному корпусі бодай кілька кімнат для обігріву своїх же співробітників і журналістів, як це міські комунальники роблять для бомжів, чи це питання, на вашу думку, не належить до проблеми свободи слова? Врешті-решт, як ви умудрилися «набратися» мільйонних боргів перед тепловиками? Адже саме за борги видавництва вони і не подають тепло в редакційний корпус, хоча всі організації, що там «квартирують», комунальні послуги оплачували вам своєчасно? Куди ділися перераховані всіма орендарями, у тому числі і редакціями (хоча вони орендарями і не є) гроші за комунальні послуги?
З приводу позовів газет «Юг» та «Чорноморські новини» до видавництва. В.І. Носач сам цитує у своїй статті лист, який він адресував редакціям. Суть того листа проста: якщо ви не згодні, ми вас виселимо! І редакції всерйоз чекають, що в один прекрасний день в редакційних приміщеннях почнуться «шоу-маски» з автоматами і кийками. А чому б і ні? Директор видавництва — представник правлячої Партії регіонів, був кандидатом у депутати міськради від цієї політичної сили. А ще ходять вперті чутки, що адміністрація видавництва найближчим часом має намір звільнити третій поверх редакційного корпусу, який вона займає, і перебратися в цехові приміщення, оскільки сам редакційний корпус буде проданий «хорошому регіоналу». До речі, саме видавництво вже передало видання своєї газети «Одесская реклама» комерційній структурі, вирішене (або вирішується на останніх стадіях) питання про передачу в оренду всього плоскодрукувального виробництва «Чорномор’я». Як не крути, а навколо видавництва, створеного насамперед для друкування газет, сьогодні йде дуже дивна і незрозуміла метушня, яка може закінчитися не тільки виселенням редакцій газет, але й позбавленням їх поліграфічної бази. Ці проблеми, пан Носачу, теж не належать до питання свободи слова і не вартують розголосу?
Але й це ще не все. Колишній шеф-редактор «Одесской рекламы» у своїй статті не тільки обвинувачує газети в суборенді приміщень, але й особисто, без будь-яких обґрунтувань, стверджує: «Без цих грошових надходжень від оренди — газети швидко збанкрутують, не зможуть існувати». Так чи не цю мету — обанкротити редакції — ви, пане директоре, переслідуєте разом з управлінням майна Одеської облради, коли вимагаєте забрати в них приміщення, якими вони користуються на законних підставах?
Дозвольте, пане Носач, нагадати вам ще про одне ваше зізнання. Ви стверджуєте у своїй статті, що «видавництво оформило всі правовстановлюючі документи на весь поліграфічний комплекс і на сьогодні, відповідно до свого статуту, має повне право розпоряджатися всім переданим на баланс підприємства майном, у тому числі приміщеннями, які займають редакції». У такому випадку скажіть: у вас є акти про передачу видавництву «Чорномор’я» редакціями «Вечерней Одессы», «Юга» і «Чорноморських новин» приміщень, які вони займають відповідно до постанови Кабінету Міністрів і які (ці приміщення) передані їм на баланс, і які досі є державною власністю? Нема у вас таких актів! А таму ваше твердження є відвертим обманом. Адже про те, що редакції займають приміщення на законних підставах, є рішення суду, яке вступило в законну силу ще в 2008 році і ніким не скасоване.
Або такий момент. Ви стверджуєте, що видавництво «Чорномор’я» оформило техпаспорт на всю будівлю редакційного корпусу і на цій підставі вважає себе його повним господарем. Але ж це відверта фальсифікація, за яку теж треба відповідати: і тим, хто робив техпаспорт, і тим, хто примусом або обманом до цього змусив співробітників БТІ.
До речі, видавництво «Чорномор’я» самовільно забрало в редакційному корпусі і приміщення Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України (кімната № 210), на яке у нас є техпаспорт. Повернути треба кімнату, пане директоре.
Але на цьому проблема не закривається. «Зробивши» собі техпаспорт і самовільно взявши на баланс приміщення, які йому редакції не передавали, видавництво «Чорномор’я» спровокувало дуже грубе порушення податкового законодавства. Сьогодні редакційні приміщення, які на законній підставі взяті на баланс редакціями газет ще в 1991 році, на підставі наказу директора додатково взяті на баланс і видавництвом «Чорномор’я». Виходить, двічі за ті самі приміщення враховуються амортизаційні нарахування, у результаті хтось недоплачує в бюджет. Хто за це відповість, пане директоре?
І, нарешті, про свободу слова, якій, на думку В.І. Носача, ніхто і ніщо не загрожує. Так-от, у світі визнано, що сьогодні свободі слова загрожують три речі: по-перше, насильство проти журналістів, по-друге, економічні труднощі редакцій та, врешті-решт, використання правосуддя проти свободи слова.
Слава Богу, в останні роки в Одесі журналістів не відстрілювали, але хіба можна забути вбивство Бориса Дерев’янка та незрозумілу смерть Юлія Мазура, які очолювали нині нелюбі місцевій владі і видавництву газети «Вечерняя Одесса» та «Юг»? А про те, що редакції газет — «Вечерняя Одесса», «Юг», «Чорноморські новини», — які прагнуть бути вільними і незалежними, ледве зводять кінці з кінцями, нікому розповідати не треба. Пред’являючи до них матеріальні позови, придумуючи нові й нові фінансові претензії до редакцій, видавництво, до речі, до цього теж докладає руку. Тепер це ж видавництво хоче використовувати проти редакцій правосуддя. Для чого? Для «примусу» цих газет до лояльності і слухняності? Не випадково, мабуть, у всіх судових суперечках з редакціями видавництво просить залучити третьою стороною в процесі Одеську облраду. Миша ховається за гору?
І при цьому нам пропонують вважати, що галас щодо свободи слова в Одесі зайвий. Імовірно, цей галас заважає комусь спати. Або провертати свої оборудки…
Юрій РАБОТІН,
голова Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України.
Йосип БУРЧО,
в. о. голови ревізійної комісії Національної спілки журналістів України.
P. S. Ми пропонуємо цю статтю для публікації газетам «Вечерняя Одесса», «Юг», «Чорноморські новини» (про долю яких ідеться), «Одесская реклама» (там була надрукована цитована стаття В.І. Носача) та «Прес-кур’єр» (співзасновником якої є ОРО НСЖУ). Не заперечуватимемо і проти її оприлюднення в інших ЗМІ.
