Обухів-2012 у цифрах: висновки з ганебної поразки Батьківщини

Минуло не багато часу з моменту оголошення результатів голосування на виборах мера Обухова, але достатньо для того, щоб зробити базові порівняння результатів цих виборів із результатами виборів попередніх, зокрема 1м туром виборів президента у 2010му та виборами парламенту у 2007му.

Звісно, пропагандистська “машина” Батьківщини хутко відновила ниття з приводу “відсутності єдності апазиції” та чомусь закликала єднатися саму себе, хоча для справжнього об’єднання Батьківщині треба було лише зняти свою 26ти річну кандидатку на користь кандидата від УДАРу, який, як підтвердило голосування, мав значно більше підстав вважати себе “головним опозиціонером” на рівні міста Обухова. Але згодом пихате жлобство “лідерки апазиції” та її т.з. “політичної сили” дозволяє опозиції та електорату загалом зробити важливі висновки. Якщоб Батьківщина повелася як нормальна партія, ми б цієї можливості не мали.

Отже, висновки.

Перший – Батьківщина стрімко втрачає підтримку електорату у ключових для себе регіонах. Більш ніж 63% обухівських виборців проголосували за Батьківщину у 2007му, але 4,5 роки потому рівень підтримки впав до 17,7%. Кількість отриманих голосів впала майже в 6 разів. Співвідношення голосів порівняно з ПР (тобто з політичною силою, яка, згідно юлефанським легендам, може бути “подолана” тільки за допомогою Батьківщини) змінилося з майже +10,000 (+55%) до -2,500 (-21%). Зміна співвідношення сил загалом у -76% на користь ПР – це сильний аргумент “лідерства Батьківщини серед опозиції”.

Другий – інші наразі опозиційні сили успішно займають опозиційне поле, що його звільняє Батьківщина. Кандидат від УДАРу (результат у таблиці) отримав на 4% голосів більше ніж кандидатка від Батьківщини, але з урахуванням інших кандидатів, “інша опозиція” загалом отримала перевагу не менш ніж у 10% над результатом Батьківщини. Це радикально змінює ситуацію 2010го року (коли Батьківщина мала перевагу у 30%) та унеможливлює серйозне ставлення до розмов про особливе (головне) місце Батьківщини серед опозиції, а також про те, що Батьківщина є чомусь її необхідним елементом.

Третій – дає збій система меседжів, з якими Батьківщина збирається на парламентські вибори. Тобто розповіді про “катування лідерки, яку боїться Янукович більш за всіх інших”, звісно, знаходять свою аудиторію, але, як ми бачимо, дуже обмежену. Основна причина того, що ця обмеженість поки не перейшла повністю у національні рейтинги – це те, що виборці ще не слідкують уважно за політичним життям. Восени вони більш чітко з’ясують для себе які є наявні альтернативи, і тоді підлога рейтингу Батьківщини може виявитися набагато нижчою, ніж зараз можна собі уявити.

Четверте – звідси є два шляхи. Один – Батьківщина нарешті схаменеться та почне нормально співпрацювати з іншими партіями, отримає списком свої 10%, кілька мажоритарників та спокійно візьме бабло в останній раз за те, що привела своїх тушок до парламенту. Другий – Батьківщина продовжує заважати іншим партіям вести кампанії своєю риторикою про об’єднання та здолання Януковича на тлі висування скрізь по країні симпатичних жінок-апазиціанерок. У такому випадку не виключаю, що опозиція об’єднає сили проти Батьківщини та розкаже про її лідерів багато цікавого, після чого про рейтинг взагалі можна буде забути. Звісно, історія поведінки Батьківщини майже виключає перший шлях, бо партія, яка здатна так безглуздо “підставитися” на виборах мера райцентру, в яких зовсім необов’язково мала брати участь, практично безнадійна. Але є певні сподівання на те, що інстинкт самозбереження візьме гору.

П’ятий – історія падіння Батьківщини та Тимошенко є дзеркальним відображенням падіння НУ та Ющенка. В обох випадках левова частка провини лежить на невимогливих прибічниках цих політиків, які не розуміють, що коли їх кумир починає називати чорне білим, по пиці треба бити його, а не тих, хто продовжує вважати чорне чорним. Та й вмовляти себе, що воно біле, теж не треба. Згодом кумир починає вірити у свою власну брехню, а потім думати, що здатен змінити світ не важкою працею, а силою уявлення та бігбордом. Звідси шлях один – у небуття.