12-го квітня цього року журналістські фото- і відеокамери вчергове зафіксували у верхорадянській сесійній залі традиційне паскудство. При розгляді проекту Кримінально-процесуального кодексу України фізично були присутніми десь три депутатські каліки та три чуми, при тому табло раз-по-раз висвічувало маячню про 230-250 “за”, а спікер (говорун) Литвин маячню ретельно озвучував. Принагідна картинка від журналіста “Української Правди” Мустафи Найєма – до вашої уваги:
Мені доводилося, мабуть, десятки разів писати про проблему відвертого, хамського порушення нардепуками конституційної норми про обов’язковість особистого голосування та відповідного рішення Конституційного Суду України, про те, що порушення вимоги особистого голосування є підставою визнання псевдопроголосованого закону неконституційним (включно з законами про ратифікацію міжнародних договорів України), доводилося подавати з цього приводу заяви в прокуратуру і позовні заяви до суду. Тож не повторюватимусь вчергове, аби не “вантажити“ читача вже неодноразово написаним, поясненим та процитованим – розумному достатньо, як казали латиняне.
Я наразі трохи про інше. Серед всіх персонажів вбогого театру, який піною плаває на поверхні того, що в Україні чомусь зветься “політикою”, чи не найбільш жалюгідним (але не гідним жалю) та [само]упослідженим мені виглядає оцей: доктор наук, віце-президент Національної академії наук України, почесний доктор Харківського національного університету внутрішніх справ, автор понад 270 наукових праць і книжок, Герой України (а Шухевич – не герой, авжеж), кавалер Ордену Ярослава Мудрого V-го ст., заслужений діяч науки і техники України, лавреат державної премії України у галузі науки і техники, Голова Верховної Ради УкраїниВолодимир Литвин. “Герой України” з такою сервілістичністю – це концептуально. Втім, мабуть саме тому і “герой“, саме такої, совково-пацанської, “України“.
Але, багато років сумлінно (таке сумління) роблячи вигляд, що не помічає чи не щоденного тотального порушення Конституції у ВРУ і нічтоже сумняшеся підписуючи, Герой не бере до уваги одну дещицю, або ж нею легковажить.
Згідно з рішенням КСУ №17-рп/2009 від 07.07.09 “підпис голови ВРУ під текстом закону засвідчує <…> дотримання встановленої Конституцією України процедури під час прийняття закону, зокрема прийняття законів необхідною кількістю голосів від конституційного складу ВРУ”. Відтак, щоразу (щоразу!) коли Герой ставить свою закорлючку під текстом псевдозакону, псевдоухваленого Верхорадою (хочеться сказати “псевдоВерхорадою“) у протиприродний, сороміцько-піаністичний багатокартковий спосіб, він, просто кажучи, бреше. Кажучи складніше – скоює правопорушення. Ще складніше, предметніше та конкретніше можуть сказати фахівці з кримінального права, у котрих я, будучи у кримінальних питаннях повним дилетантом, хліба тут відібрати не намагатимусь.
А що до сьогодні жоден прокурор і жоден суд не наважилися взяти шахраюватого Героя за шкирку – так то до сьогодні. Tempora mutantur, а вітчизняна “політична доцільність” – дама примхлива і мінлива. Можливо, заробляючи собі на старість, Литвин насправді заробляє собі на статтю. Його вибір.
Олександр Северин, к.ю.н.
Литвин буде робити усе, з чого тільки може “витиснути” краплю вигоди для себе. У нього нема почуття міри, смаку. Пригадую його “Портрет” з Дорофеєвим, де він сам себе характеризував “що він хлопець з села”. Дуже глибоко сумніваюся у правдивості цього. По селах люди мають почуття гідності і відповідальності за слова та дії. Цей крахобор АНІ НА КРАПЛЮ. Він ховається за “МИ”, бо щоб бути особистістю треба бути собою і завжди однаковим, але коли виходить колективна праця істориків, тоді… це його! Кажуть, що розум і відповідна поведінка має відповідати кольору волосся. На жаль,Литвин до сивого пелеха залишився неврівноваженим підлітком, якому сказали піти зробити шкоду і він робить її незадумиючись над наслідками. Фальсуфікації державного рівня заслуговують кари. І вона на нього прийде. Нехай не думає, що зло, яке він свідомо творить проти свого ж народу йому просто так минеться. Це тільки справа часу.
Дякую, панове Северин та Найєм за документування “праводійності” цих горе державників.