Громадян обурює «медична реформа»

Громадяни України висловлюють занепокоєння тим, як впроваджується «медична реформа». Вже цілком зрозуміло: як і більшість реформ, що ми спостерігаємо ще з часів радянщини, вона містить системні вади, які закономірно і невідворотно призведуть до майбутнього погіршення якості життя переважної більшості громадян України.

Стисло про «реформу»

За словами головного ідеолога реформи пані Акімової, наявна на цей час кількість установ охорони здоров´я незатребувана, адже українців стало на 6 млн. менше, і тому її необхідно оптимізувати¹.Таку велику кількість медичних закладів неможливо забезпечити всім необхідним (устаткуванням, обладнанням, ліками). Зараз з бюджету фінансується лише зарплата лікарів та оплата комунальних послуг. Крім того, в поліклініках «дублюються» послуги лікарів вузької спеціалізації: невропатологів, отоларингологів, хірургів та інших.

В форматі «реформи» нам пропонують запозичити європейський досвід. Створити спеціалізовані лікарні, які мають розміщуватись в радіусі не більше100 км(!), тобто, будуть віддаленими для переважної більшості людей. Це нібито дасть змогу зробити меншу кількість медичних установ більш оснащеними, а лікарів більш досвідченими. Та от біда,– в тих «більш досвідчених лікарів» та в тих «більш оснащених медичних установах» ,– просто не буде пацієнтів. Бо не доїдуть, не дойдуть…

Наші реалії

Подивимось правді в очі. В європейських умовах ця система чудово працює, там висока якість доріг, постійне і якісне транспортне сполучення, високий рівень якості життя людей,– аж до наявності автомобіля в кожній родині, що дає змогу діставатись до лікарні самостійно.

Натомість, більшість людей в нашій країні не мають можливості долати відстань до спеціалізованих лікарень. Вже зараз в пілотних регіонах люди витрачають на дорогу по шість годин ². На це потрібен цілий день, треба брати відпустку за свій рахунок, отже втрачається заробіток. На подолання відстані потрібен не тільки час, але й гроші, яких більшість людей просто не має. Особливо страждатимуть пенсіонери та інваліди, адже саме завдяки нашій розгалуженій системі медичних установ малозабезпечені верстви населення мають доступ до хоч якихсь медичних послуг.

Пані Акімова наголошує, що обізнана з проблемою стану доріг, їх наявності і забезпечення транспортом, але наголосила, що з цим будуть розбиратись паралельно. Цікаво, чому не заздалегідь? Адже, це наражає людей на небезпеку: велика кількість людей буде гарантовано позбавлена доступу до медичних послуг.

Спеціалізовані клініки

Найгостріша ситуація із спеціалізованими клініками (туберкульозні, наркологічні, психоневрологічні та онкологічні диспансери), що також будуть знаходитись для багатьох пацієнтів за десятки та сотні кілометрів. Скорочення кількості саме цих лікарень пані Акімова наводить як позитивний приклад! Це,– недолугий жарт, чи цинічний садизм?

Ці категорії людей не можуть самостійно себе забезпечувати, пенсії їм ледь вистачає тільки на харчування. Відповідно, вони не зможуть належним чином лікуватись, адже тепер їм потрібні додаткові кошти на проїзд до лікарні. Та й лікування і харчування в містах вартує дорожче, ніж в селищах. Це неодмінно призведе до жахливих наслідків: епідемій інфекційних хвороб, неадекватного поводження нелікованих осіб із хворою психікою, нарко- та алкозалежних, що становитиме загрозу для життя і здоров′я людей, а онкохворі, чи хворі на сухоти просто помиратимуть у своїх квартирах! З цими змінами люди вже стикнулись на місцях. Це не припущення і здогадки. Жахливі наслідки цієї реформи вже наочні!

Дивний механізм оптимізації

Цікавість викликає сам механізм оптимізації медичних установ. Якимось чином були вибрані безперспективні лікарні. Громаді оголошено, що ваша лікарня буде закрита, а кошти, що виручать від продажу споруди, майна лікарні, кошти, що йшли з бюджету на фінансування, підуть на лікарню сусіднього району. Дивна ситуація. І чому люди мають на неї пристати? Природно, що люди піднімаються ³ на захист своїх лікарень, на захист можливості отримувати хоч якісь медичні послуги своїм дітям, батькам, родичам і собі. І це відбувається вже не тільки в пілотних регіонах. Поступово до акцій долучаються і громади тих міст, де очільники поспішають закривати місцеві лікарні з метою зменшити витрати на фінансування медицини. Навіть не дочекавшись аналізу результатів реформи!

Цікавою також є доля закритих лікарень. На початку декларувалось, що там організують інші медичні установи — наприклад, хоспіси або амбулаторії. Але про яку тоді економію мова, якщо в цих лікарнях також будуть працювати лікарі і лікуватись пацієнти. Отже, затрати на них не зменшаться. І ця чергова омана швидко розкрилась. Вже зараз закриті лікарні стоять спустошені⁴, і поступово руйнуються з часом, аби бути придбані за безцінь спритними ділками, наближеними до влади.

Крім того, є ще одне «делікатне» питання, що сприяє поспіху владних чиновників на місцях. Це можливість продати гарне місце під лікарнею бізнес-структурам або місцевим багатіям на садиби та котеджі (це, як правило, центр міста, гарна земля, сад). Продати, звісно, за безцінок, як і відбулось у Нікополі. Ліквідовану діагностичну поліклініку оцінили⁵ в 42 тис. грн., при реальній вартості приміщення (згідно оцінок експертів) у 4 млн. грн.

Чи багато коштів «назбираємо» таким чином на «реформування» медичної галузі?!

Сімейні лікарі

Реформа передбачає, що з´явиться інститут сімейного лікаря, так званий перший рівень меддопомоги. Це лікарі, які будуть постійно опікуватись пацієнтом і знаходитимуться в безпосередній близькості до нього. На кожні 2,5 тис. осіб відкриються амбулаторії сімейного лікаря, куди кожному буде зручно звернутись.

Все б гарно, але передбачається, що сімейні лікарі мають частково замінити лікарів вузької спеціалізації. На висококваліфікованих сімейних лікарях, фактично, тримається вся запропонована реформа, адже вважається, що вони можуть задовольнити 80% первинних запитів отримувачів медичних послуг. Але, проблема в тому, що таких лікарів ще не навчили, їх нестачу ⁶ визнала сама пані Акімова, а зміни вже впроваджуються. На перенавчання лікарям дали півроку, на практику 2 роки (одночасно із сімейними лікарями в центрах медичної допомоги ще два роки будуть працювати лікарі вузької спеціальності). Хоча, згідно досвіду, для того, щоб стати висококваліфікованим фахівцем європейського рівня потрібно більш ніж 8 років практики⁷. Отже, цілі міста будуть залишені на практикантів, а до спеціалістів потрібно буде ще доїхати, якщо на те будуть гроші.

Крім того, лікарів умотивують тим, що їм буде невигідно направляти пацієнта до вузькопрофільного спеціаліста, адже це означатиме погану якість його роботи. Ця ситуація сприятиме лікуванню навмання, хабарництву (щоб без направлення потрапити до лікаря вузької спеціалізації), а отже, знищенню державної системи охорони здоров’я, як такої.

Лікарі самі наголошують, що сімейних лікарів потрібно вчити з першого курсу університету, адже неможливо за півроку вивчити навіть педіатрію! А коли з´являться перші випускники, поступово запускати медичну реформу. Це ще один фактор, що наражає людей на небезпеку, створює незручності і дає привід для корупції.

Крім того, система амбулаторій сімейного лікаря серйозно обтяжує життя пацієнта. Для того, щоб поставити діагноз лікарю потрібні результати аналізів та досліджень (УЗД, ЕКГ, флюорографії). Якщо раніше все це можна було зробити в одній поліклініці, то тепер сімейний лікар дасть направлення в різні медичні заклади, де такі дослідження проводять і пацієнту потрібно буде освоювати нові маршрути, діставатись до них і вистоювати там в чергах.

Амбулаторії на скору руку

Викликають нарікання і нові амбулаторії сімейних лікарів, які зараз можуть бути облаштовані навіть в трикімнатних квартирах. Поспіх з відкриттям призвів до того, що більшість з них виявились неоснащеними, незручно розташованими, неремонтованими, холодними та тісними приміщеннями, де діти проводять багато часу у чергах у безпосередній близькості до хворих людей, серед яких можуть бути хворі на сухоти. В деяких амбулаторіях люди в чергах з дітьми змушені чекати на вулиці у холодну пору року. Фактично, вимоги, що існують для облаштування медичного приміщення не виконуються, або вони не відповідають потребам.

Непощастило дітям

Дивує ситуація із немовлятами. Ще нещодавно педіатри наголошували про окремий день прийому немовлят для обмеження контакту зі старшими хворими дітьми. Аж раптом немовлят помістили у одні черги із дорослими хворими людьми і наголошують протилежні речі. Мовляв, діти їздять у транспорті, ходять по вулицях… Але ж не немовлята! І це не можна порівняти із знаходженням у тісних приміщеннях амбулаторій годинами поряд із хворими. Звісно, діти там заражаються і хворіють!⁸ І це в медичних закладах!

В Європі знайшли вихід з цієї ситуації. Там пацієнти дуже рідко перетинаються (тільки в разі звернення з термінового випадку). Є запис до лікаря телефоном або через Інтернет. Пацієнт приходить на свій час, в приміщенні він один, за закритими дверима. Після кожного пацієнта проводять кварцування. Але цей необхідний для здоров´я людей досвід не був перейнятий.

Нешвидка «швидка допомога»

Реформувань зазнає і швидка допомога, але питання ті самі. За рахунок чого планується, що швидка приїздитиме швидше, якщо територіально вона буде далі для деяких пацієнтів? Адже, якість доріг не покращена, сучасними реанімобілями, які могли б швидко приїхати і в цілості доставити пацієнта в лікарню в сусідньому райцентрі, країну поки що не забезпечили, а зміни, знову ж таки, вже почали…

Наголошується, що час доправлення до пункту, де можуть надати високоякісну невідкладну допомогу, має становити 20 хвилин у сільській місцевості і 10 хвилин — у місті. Але пані Акімова уточнює ¹, що «було б принаймні наївно сказати, що цей орієнтир буде досягнутий відразу ж після прийняття закону. Існує проблема стану доріг, їх наявності і забезпечення транспортом». Тобто, перших пацієнтів призначили жертвами?

Замість висновків

Резюмуючи вищенаведене можна зробити висновок, що існують принаймні чотири причини, які роблять неможливими позитивні зміни в рамках запропонованої реформи:

відсутність коштів на реформування,
відсутність якісних і доступних транспортних сполучень
відсутність кваліфікованих сімейних лікарів та лікарів вузької спеціалізації,
бідність країни і більшості населення.

Для залучення коштів на реформу доречно було б запровадити медичне страхування, як це робилось в усіх розвинутих європейських країнах. Але пані Акімова наголошує, що спочатку треба вдосконалити бюджетну систему. Якщо вона працює неефективно, не можна в неї вливати додаткові гроші. Але зараз медична галузь фінансується на 3-4% від ВВП, при тому, що мала б фінансуватись на 10%⁹! При такому тотальному недофінансуванні, звісно, галузь працює із викривленнями. Це породжує і корупцію, і хабарництво, адже лікарі поставлені на межу виживання. Тому, навіть ефективніше використання недостатніх бюджетних коштів кардинально проблем не вирішить. Як не переставляй складові – сума не зміниться, коштів все одно не буде вистачати!

Наступними, після впровадження медичного страхування, кроками мали б бути:

забезпечення підготовки висококваліфікованих лікарів;
вирішення питання ремонту шляхів та запровадження постійного і якісного транспортного сполучення (тут доречно було б перейняти досвід Польщі, що спочатку провела реформу місцевого самоуправління, яка уможливила всі інші реформи);
забезпечення медичної галузі якісними реанімобілями;
підвищення рівня сільської медицини.

Ці кроки довели б серйозність намірів влади, адже після такого невиправданого поспіху зі скороченням медичних установ виникають сумніви у бажанні влади досягти ще якихось цілей реформи, окрім банальної економії бюджетних коштів. При чому, «економити» планується на створенні незручностей для людей. «Реформа» може взагалі залишити без медичних послуг малозабезпечених та неповносправних людей.

Але, реформа продовжує втілюватись і є вже практичні результати, які викликають жах. Є навіть жертви¹⁰! З огляду на недостатню підготовку змін, влада в повній мірі несе за них відповідальність. Найбільше вражає реакція деяких посадовців, які не соромлячись наголошують, що «новації ніколи не минають без критики, невдоволених і навіть певних жертв¹¹». Дуже схоже на відлуння радянщини. Необхідних умов для змін не забезпечили, можливі наслідки не передбачили, зате зміни вже почались. Виправляти будемо, зважаючи на наявні помилки.

Цими «помилками» стають життя людей! І побачивши халатність впровадження змін, суспільство такого невиправданого поспіху не подарує. Якщо декларуємо європейський підхід, то він має бути в усьому.

Таким чином, наявна реформа якнайменше орієнтована на пацієнта, на те, аби медична допомога стала якісною, комфортною і доступною для пересічної людини. Натомість, ця «реформа» принесе людям шалену купу незручностей, усунення яких не передбачається навіть з часом.

Ми закликаємо небайдужих долучатись до протестів проти впровадження непродуманої і недоречної «медичної реформи», яка направлена на фізичне знищення малозабезпечених верств населення і може призвести до гарантованих смертей багатьох і багатьох громадян України, які будуть, через свою незаможність, позбавлені БУДЬ ЯКОЇ медичної допомоги! Ви готові?

Для початку ви можете підписатися під зверненням «Медична реформа» може вбити кожного! Не мовчи! Борись за своє життя!

Наталія Ляшенко, Рух «Ми – Європейці»

Інна Сухорукова, Харківська Правозахисна Група

Наталка Зубар, Громадський Інформаційно-методичний центр «Всесвіт»

Віктор Гарбар, ВГО «Альянс Майдан»