На організовану Громадянським рухом «Відсіч», ініціативою «Кіно-Переклад», Рухом добровольців «Простір свободи», Громадською організацією «Українська справа», Всеукраїнською громадською організацією «Не будь байдужим!».акцію «Кіна не буде?» прийшли відомі діячі культури (Фагот (гурт «ТНМК»), Фома (гурт «Мандри»), проект «Тельнюк: Сестри», Брати Капранови, Ірена Карпа, театральний режисер Сергій Архіпчук, казкар Сашко Лірник, режисер фільму “Той, хто пройшов крізь вогонь” Михайло Іллєнко, голова правління Спілки кінематографістів України Сергій Тримбач, член-кореспондент Академії мистецтв України Ганна Чміль, яка на посаді заступника держсекретаря Міністерства культури і мистецтв України доклала чимало зусиль, аби в Україні розвинувся власний потужний кінопереклад, актор Євген Нищук (ведучий сцени Помаранчевої революції) та багато інших відомих людей. Були присутні також народні депутати Леся Оробець, Андрій Парубій, Олесь Доній, Андрій Шевченко.
Учасники акції розгорнули навпроти Кабміну гігантську кіноплівку, де замість кадрів були плакати популярних іноземних фільмів, озвучених українською мовою. Також банери й плакати з назвами фільмів багато учасників тримали в руках. Чимало хто приніс їх із собою, знявши зі стін власних кімнат, де вони висіли на згадку про приємні години кіноперегляду, яких, завдяки Уряду, може більше не бути. Адже у 2012 році уряд розпочав системні дії зі знищення індустрії дубляжу іноземних фільмів в Україні. 1 лютого 2012 р. Кабінет Міністрів прийняв Постанову № 168, якою скасував вимогу про обов’язковість дублювання або озвучення фільму (будь-якою мовою!) на території України. Тобто тепер можна не просто дублювати чи озвучувати фільми російською, як досі, а дозволено завозити готові фільми хоч з Росії, хоч з іншої держави.
Таким чином уряд створив протекціоністський режим для іноземної (насамперед російської) кіноіндустрії, стимулюючи прокатників відмовлятися від послуг українських акторів, перекладачів і студій дублювання. Саме через це у березні в Україні почали демонструвати перші західні фільми, дубльовані в Росії російською мовою.
Однак деякі прокатники всупереч «тонким натякам» уряду продовжували дублювати і з успіхом демонструвати фільми українською (україномовний дубляж домінував у кінопрокаті – 83% фільмокопій були україномовними), а відвідуваність кінотеатрів і касові збори зростали. Найбільшу кількість і найкращу якість дубляжу забезпечувала кінопрокатна кампанія B&H, яка першою, ще з 2006 року, почала дублювати фільми українською мовою і завдяки своїй студії дубляжу «Ле Доен» забезпечила світовий рівень якості дубляжу.
5 квітня податкова міліція здійснила напад на студію під надуманим приводом (буцімто несплата податків, причому не студією, а її партнерами!). Справжньою ж метою й головним наслідком нападу є вилучення комп’ютерної та звукозаписувальної техніки, яка використовується для дублювання фільмів. Внаслідок цього паралізовано роботу студії, яка здійснює 60% усього дубляжу іноземних фільмів в Україні і була однією з кількох у Європі, сертифікованих для запису в системі Dolby.
Виступаючі закликали всіх українців розпочати по всій Україні кампанію протестів з вимогами до влади скасувати постанову Кабінету Міністрів України № 168, спрямовану проти української кіногалузі, та повернути безпідставно вилучену техніку студії дубляжу «Ле Доен».
Була названа й головна причина наступу на український кінодубляж: заплачені іноземними (в основному російськими) кінопрокатниками гроші безпосередньо до кишень наших урядовців. Бо як інакше можна пояснити, що Кабінет Міністрів свідомо нищить галузь, яка приносить прибутки, забезпечує сплату коштів до бюджету, Пенсійного та інших фондів? Чи можна інакше, окрім як окупаційним, назвати уряд, який свідомо зменшує кількість робочих місць в Україні й віддає прибутки іноземцям, які відтепер дублюватимуть фільми на території своїх держав й завозитимуть їх в Україну?