Міжнародна громадськість до урядовців країни з проханням не втратити останній шанс на вирішення тротильної проблеми у Горлівці.
Горлівський хімічний завод виробляв вибухівку та хімічну продукцію. В 2001 році його діяльність була зупинена, причому, зупинена з порушенням технологічних норм. Внаслідок цього тротил, який в той час вироблявся, залишився в обладнанні і комунікаціях підприємства. У 2003 році частину його було прибрано, але 30 тон вибухових речовин так і лишилися на заводі. З того часу будівлі цих цехів майже повністю зруйнувалися, а тротил частково перетворився на інші сполуки (на які само – достеменно невідомо). Все це з кожним роком підсилює небезпеку вибуху – внаслідок випадковості або з природних причин.
Директор Київського еколого-культурного центру, заслужений природоохоронець України, Володимир Борейко:
«Що для населення Горлівки таїть вибухівка, яка досі безладно зберігається на Горлівському хімзаводі? Якщо з будь-якої причини вона здетонує – вибухова хвиля вразить на сусідньому «Стіролі» 10.000-тонні ємності з аміаком. А розлив хоча б одного десятка тисяч тон аміаку – можете уявити собі, який потягне наслідки для горлівчан…».
Майже 10 років через відсутність коштів ця проблема не вирішувалася. Але зараз Міжнародний благодійний фонд Blacksmith Institute знайшов на вилучення та знищення залишків горлівського тротилу 650.000 доларів США. Затримка лише за оплатою проекту, за яким мають вестися ці роботи. Такий проект у 2010 році був розроблений Макіївським державним проектним інститутом. Однак фінансування за зроблене інститут і досі не отримав, а це блокує можливість проведення практичних заходів для вирішення горлівської проблеми.
Хоча кошти на його оплату і були виділені того року Кабінетом Міністрів, Міністерство економіки вже півроку не може провести для цього тендер.
Олексій Василюк, заступник Голови Національного екоцентру України:
«Кінець кінцем ми дочекаємося, що міжнародні інституції, які виділили гроші на вирішення горлівської проблеми, заберуть їх назад – бо скільки можна чекати на їх використання? І тоді цю проблему Україні прийдеться вирішувати самій!».
За квітень цього року близько 20 неурядових організацій та окремі громадяни з України, Білорусі, Росії й Узбекистану звернулися до Прем’єр-міністра України й Секретаря Ради національної безпеки і оборони України з проханням сприяти скорішому вирішенню цієї проблеми.
Контакти:
Олексій Василюк, 097 1000 473, vasyliuk[at]gmail.com
Володимир Борейко, 067-715-27-90, kekz[at]carrier.kiev.ua