18 травня 2012 понад 30 000 осіб узяли участь у Всекримському траурному мітингу, присвяченому 68-й річниці депортації кримськотатарського народу зі своєї історичної Батьківщини – Криму.
У всіх населених пунктах Криму, Херсонської та Запорізької областей, де проживає значна кількість кримських татар, 18 травня 2012 року зранку пройшли локальні жалобні мітинги і були здійснені молитви за загиблими в період депортації та десятиліть примусового утримання в місцях заслання. У містах Туреччини, Румунії та України також пройшли молебні за жертвами геноциду кримськотатарського народу.
Зранку до підніжжя пам’ятних знаків і меморіалів були покладені квіти, здійснені молебні та жалобні мітинги. Колони учасників мітингу від залізничного вокзалу, парку «Салгирка», автостанції «Західна», проспекту Перемоги та мікрорайону Маршала Жукова пройшли вулицями м. Сімферополя до центральної площі.
О 12.00 за місцевим часом відбулася Міжнародна акція «Хвилина Скорботи і Єдності»: учасники акції, незалежно від місця свого перебування, зупинилися на кілька хвилин, схиливши голови і промовляючи молитву пам΄яті про тих, хто не повернувся, і на подяку Всевишньому за те, що ми сьогодні всі разом на своїй землі.
Всекримський жалобний мітинг пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – депортації 18 травня 1944 року і десятиліть його примусового утримання в місцях вигнання відкрив перший заступник Голови Меджлісу кримськотатарського народу, Президент Всесвітнього конгресу кримських татар Рефат Чубаров.
Після виконання державного гімну України і кримськотатарського національного гімну Муфтій мусульман Криму Гаджі Еміралі Аблаєв виголосив молитву в пам’ять загиблих у період депортації та десятиліть примусового утримання в місцях заслання.
Потім перед учасниками Всекримського жалобного мітингу виступили постійний представник Президента України в АРК Віктор Плакіда, який оприлюднив офіційне «Звернення Президента України у зв’язку з 68-ми роковинами депортації кримських татар та осіб інших національностей з Криму», заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко та голова фракції «Наша Україна – Народна самооборона» Микола Мартиненко.
Слова скорботи в траурний день і свою підтримку кримськотатарському народові висловили відомі правозахисники колишнього СРСР, які тісно взаємодіяли з активістами кримськотатарського національного руху в 60 – 80-х роках ХХ століття. Серед них: політичний в’язень радянського режиму, екс-президент Українського Пен-клубу Євген Сверстюк; письменник, політичний і громадський діяч, один із засновників дисидентського руху в СРСР, політичний в’язень радянського режиму Володимир Буковський; правозахисник, політичний в’язень радянського режиму Олексій Смирнов; професор політології Університету Джорджа Вашингтона Пітер Реддавей, завдяки наполегливості якого в далекому 1976 році вийшла в Амстердамі книжка «Ташкентський процес», з якої світ дізнався про трагічну долю кримськотатарського народу, про репресії проти учасників національного руху кримських татар; уродженка Євпаторії, голова Московської Гельсінкської групи, перша друкарка першого в СРСР правозахисного бюлетеня «Хроніка поточних подій», правозахисник Людмила Алексєєва; польський громадський діяч, правозахисник Пьотр Глебовіч; син видатного борця за права людини генерала Петра Григоренка – правозахисник Андрій Григоренко.
Також виступили генеральний голова Товариств культури та взаємодопомоги кримських татар Туреччини Тунджер Калкай; Голова Демократичного союзу мусульман тюрко-татар Румунії, член Виконкому Всесвітнього конгресу кримських татар Амет Варол; відомий турецький історик кримськотатарського походження, професор Університету Бількент, доктор історичних наук Хакан Киримли і голова «Союзу репресованих народів Російської Федерації» Аркадій Горяєв.
У Всекримському траурному мітингу також взяли участь заступник Голови Ради Міністрів АРК Азіз Абдуллаєв, заступник Голови Верховної Ради АРК Григорій Іоффе, народний депутат України Олесь Доній, регіональний представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців у Республіці Білорусь, Республіці Молдова та в Україні Олдріх Андрисек, численна діаспора кримських татар Румунії, Туреччини, співвітчизники зі США та Росії, а також представники різних політичних і громадських сил України.
У своєму щорічному виступі на Всекримському траурному мітингу пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – депортації 18 травня 1944 року і десятиліть його примусового утримання в місцях вигнання, Голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, звертаючись до учасників траурного мітингу, коротко підбив підсумки минулого 2011 року і розповів про майбутні найважливіші події, що стосуються майбутнього кримськотатарського народу.
До числа позитивних подій М. Джемілєв відніс слухання з етнополітики України 11 січня 2012 року у Верховній Раді України, де були прийняті відповідні рекомендації. «Важливо те, що в цих рекомендаціях, серед іншого, йдеться про необхідність прийняти концепцію етнополітики в Україні та проведення міжнародного форуму з проблеми кримських татар», – зазначив глава Меджлісу.
Голова Меджлісу підкреслив, що питання про відновлення прав депортованих – це питання не тільки самих депортованих, а й проблема стабільності в країнах, де вони проживають, проблема утвердження принципів справедливості й демократії в цих країнах. «Тому ми маємо право розраховувати у своїй боротьбі на підтримку всіх демократичних сил у своїй країні та за її межами. І я впевнений, що ми отримаємо цю підтримку», – продовжив М. Джемілєв, зазначивши при цьому, що дуже важливо, щоб усередині самого народу не було серйозних протиріч, щоб постійно був присутній дух взаємодопомоги та братерських відносин.
Учасники мітингу підтримали низку офіційних документів, зокрема, зачитані Резолюцію Всекримського жалобного мітингу, приуроченого пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу; Резолюцію Всекримського жалобного мітингу пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу – депортації 18 травня 1944 року і десятиліть його примусового утримання в місцях вигнання; «Про усунення в законодавстві України перешкод для повернення та облаштування кримських татар», а також звернення «Про загрозу відродження сталінізму в Україні та захист основ демократії в Україні та світі».
На завершення Всекримського жалобного мітингу його учасники пройшли до пам’ятника великої людини, професора, правозахисника і найбільшого друга кримськотатарського народу генерала Петра Григоренка. Пам’ятник встановлено на площі у м. Сімферополі, названій також на честь Генерала П. Григоренка.
Радянські правозахисники і дисиденти, які прибули на меморіальні заходи, серед яких і син Петра Григоренка – Андрій Григоренко, члени Меджлісу кримськотатарського народу, українська та кримськотатарська громадськість, численні учасники мітингу поклали квіти до пам’ятника великому гуманістові ХХ століття.
Виступаючи на Всекримському траурному мітингу, присвяченому 68-й річниці депортації кримськотатарського народу зі своєї історичної Батьківщини – Криму, український, літератор, дисидент, правозахисник і публіцист Євген Сверстюк зазначив, що всіх, хто знаходиться сьогодні на траурному мітингу в Сімферополі, об’єднує пам’ять про тих, хто став жертвою найжорстокіших злочинів комуністичного режиму.
«Так добре і красиво проросло кримськотатарське зерно в Криму. Народ зміг повернутися і продовжує повертатися, – сказав Євген Сверстюк. – Молодь має пишатися людьми, які посприяли поверненню кримськотатарського народу на свою історичну Батьківщину».
Євген Сверстюк також зазначив, що йому дуже приємно перебувати разом з кримськими татарами – народом, який сповнений гідності, самоповаги, який шанує свої традиції і дивиться з надією в завтрашній день.
Відділ зовнішніх зв’язків Меджлісу кримськотатарського народу http://www.qtmm.org/ 21 травня 2012 року повідомив:
Засновано Кримський Форум політичних в’язнів комуністичного режиму та правозахисників
Ввечері 19 травня 2012 року в м. Сімферополі відбулася робоча нарада колишніх в’язнів комуністичного режиму та правозахисників, які зібралися в Криму вшанувати пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу – депортації 18 травня 1944 року і десятиліть його насильницького утримання в місцях вигнання.
У нараді брали участь АЛЕКСЄЄВА Людмила (Росія, Москва), АРУТУНЯН Вардан (Вірменія, Єреван), БУКОВСЬКИЙ Владимир (Великобританія, Кембридж), ГОРБАНЄВСЬКА Наталія (Франція, Париж), ГРИГОРЕНКО Андрій (США, Нью-Йорк), ДЖЕМІЛЄВ Мустафа (Україна, Бахчисарай), ЗІСЕЛЬС Йосиф (Україна, Київ), КАЛАБУҐІН Валерій (Естонія, Таллінн), КОВАЛЬОВ Сергій (Росія, Москва), ЛАВУТ Александр (Росія, Москва), МАРИНОВИЧ Мирослав (Україна, Львів), ОВСІЄНКО Василь (Україна, Київ ), ПОДРАБІНЕК Александр (Росія, Москва), РЕДДАВЕЙ Петер (США, Вашингтон), СВЕРСТЮК Євген (Україна, Київ), СЕЙМУРАТОВА Айше (Україна, Сімферополь), СМИРНОВ Алексєй (Росія, Москва), ХАЇРОВ Ізет (Україна, Сімферополь), ГЛЕБОВІЧ Пьотр (Польща, Краків), ШЕВЧЕНКО Олесь (Україна, Київ), ЯНКЕЛЕВИЧ Татьяна (США, Бостон).
В ході наради її учасники обговорили і підтримали ініціативу Меджлісу кримськотатарського народу про заснування КРИМСЬКОГО ФОРУМУ – щорічної наради політичних в’язнів комуністичного режиму і правозахисників.
Як наголошується в заяві, прийнятій з цього приводу, головним завданням КРИМСЬКОГО ФОРУМУ є забезпечення спадкоємності правозахисного руху колишнього СРСР у діяльності інститутів громадянського суспільства в пострадянських державах.
На нараді також були прийняті заяви «Майбутньому Росії загрожує її минуле» (проект запропонований учасниками наради з Росії) і заява з закликом до українського суспільства об’єднати свої зусилля на захист демократії в країні (проект запропонований учасниками наради з України).
На завершення наради її учасники подякували своєму побратимові й соратнику по правозахисному рухові в СРСР, Голові Меджлісу кримськотатарського народу Мустафі Джемілєву за організацію їх перебування в Криму та участі в багатьох меморіальних заходах, що відбулися в Криму напередодні і в день 18 травня.
Звертаючись до своїх друзів і соратників, Мустафа Джемілєв сказав: «Вдячність кримських татар кожному з вас безмежна, оскільки в найважчі для кримськотатарського народу часи ви, жертвуючи своєю особистою свободою, допомагали йому боротися за право повернутися на свою батьківщину – до Криму. Для нас велика честь приймати вас на своїй рідній землі, бо в тому, що ми повертаємося, є і ваш вклад».
Заява про заснування Кримського Форуму – щорічної наради політичних в’язнів комуністичного режиму та правозахисників
За 20 з лишком років з часу розпаду світової комуністичної системи в політичному та економічному житті незалежних держав, що утворилися на посткомуністичному просторі, відбулися кардинальні зміни.
Однак, як би не відрізнялися ці зміни, стан громадянських прав і свобод людини в низці посткомуністичних держав заслуговує пильної уваги, а нерідко вимагає негайного реагування міжнародних інститутів та правозахисних організацій. У таких країнах, як республіки Центральної Азії, Вірменія, Білорусь, Росія, Україна, вже відбулося або відбувається стрімке згортання демократичних процесів, що супроводжується переслідуваннями політичної опозиції і громадських активістів.
Ми вважаємо вкрай важливим терміново залучити міжнародне співтовариство в процеси, пов’язані з відновленням прав народів, вигнаних радянським режимом зі своїх історичних земель. Ми підтримуємо ініціативу Меджлісу кримськотатарського народу про проведення восени 2012 року Міжнародного форуму з питання відновлення прав кримськотатарського народу на своїй Батьківщині, забезпечення його безпеки і гарантій розвитку в Україні.
Разом з тим, бажаючи забезпечити спадкоємність правозахисного руху колишнього СРСР у діяльності інститутів громадянського суспільства в пострадянських державах, ми оголошуємо про заснування КРИМСЬКОГО ФОРУМУ – щорічної наради в Криму політичних в’язнів комуністичного режиму і правозахисників.
Ми доручаємо створеній нами Робочій групі до 1 вересня 2012 року розробити та погодити з усіма політичними в’язнями комуністичного режиму та правозахисниками, які поділяють ідею заснування КРИМСЬКОГО ФОРУМУ, організаційні документи, які визначать склад учасників, порядок і час скликання, формування порядку денного і порядку прийняття рішень.
м. Сімферополь, Крим, 19 травня 2012 року
АЛЕКСЄЄВА Людмила, АРУТУНЯН Вардан, БУКОВСЬКИЙ Владимир, ГОРБАНЄВСЬКА Наталія, ГРИГОРЕНКО Андрій, ДЖЕМІЛЄВ Мустафа, ЗІСЕЛЬС Йосиф, КАЛАБУҐІН Валерій, КОВАЛЬОВ Сергій, ЛАВУТ Александр, МАРИНОВИЧ Мирослав, ОВСІЄНКО Василь, ПОДРАБІНЕК Александр, РЕДДАВЕЙ Петер, СВЕРСТЮК Євген, СЕЙМУРАТОВА Айше, СМИРНОВ Алексєй, ХАЇРОВ Ізет, ГЛЕБОВІЧ Пьотр, ШЕВЧЕНКО Олесь, ЯНКЕЛЕВИЧ Татьяна
«Доля української державності – в руках українських громадян», – заявили колишні в’язні комуністичного режиму та правозахисники
Заява
Ми, колишні в’язні комуністичного режиму і правозахисники, які зібралися в Криму вшанувати пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу, не можемо не висловити своєї думки про ситуацію в Україні. Для нас права людини ніколи не були внутрішньою справою будь-якої країни, і ми оцінюємо те, що відбувається в Україну, саме з цієї перспективи.
Події останніх двох років, зокрема, згортання демократичних процесів і початок міжнародної ізоляції України, – це тривожні симптоми погіршення ситуації. Сьогодні, порівнюючи становище з минулим, ми не бачимо інших аналогів, окрім як відродження під українськими національними прапорами типових ознак радянської влади.
До останніх ми відносимо, зокрема, нехтування елементарними демократичними принципами, ігнорування прав людини і прав народів, перетворення більшості ЗМІ в інструменти влади, попрання принципів парламентаризму і перетворення парламенту в маріонетку авторитарного режиму.
Сьогодні вибіркові, а завтра масові репресії, судові процеси з безсумнівним політичним підтекстом однозначно свідчать про те, що для усунення з політичної арени своїх опонентів влада не гребує жодними методами. Ми вважаємо, що повинні бути негайно звільнені Юлія Тимошенко, Юрій Луценко, Валерій Іващенко, Георгій Філіпчук та інші політичні в’язні останніх двох років.
Ми бачимо особливу небезпеку в тому, що вперше з часу незалежності України в її керівництві опинилась політична сила, яка не готова віддати владу в принципі, навіть якщо програє вибори. Готовність до компромісів вона сприймає як слабкість, шанобливу мову міжнародної дипломатії – як ознаку нерішучості та браку сили.
Ми закликаємо всі сили українського суспільства, які не піддалися на шантаж та погрози, на підкуп і демагогію, об’єднати свої зусилля для порятунку Україні. Доля української державності – в руках українських громадян. Демократія неможлива без усвідомлення кожним громадянином своєї особистої відповідальності за стан справ у своїй країні і без готовності активно і цивілізовано відстоювати свої права.
Ми звертаємось також до міжнародного співтовариства, яке зберегло вірність принципам європейської цивілізації і не розміняло ці цінності на догоду комфорту: успіх української демократії – це ключ до цивілізаційного перетворення всього посткомуністичного простору. І навпаки, поразка української демократії – це пряма загроза відродження геополітичного утворення, яке несе небезпеку життєвим інтересам усього світу.
м. Сімферополь, Крим, 19 травня 2012 року
АЛЕКСЄЄВА Людмила, АРУТУНЯН Вардан, БУКОВСЬКИЙ Владимир, ГОРБАНЄВСЬКА Наталія, ГРИГОРЕНКО Андрій, ДЖЕМІЛЄВ Мустафа, ЗІСЕЛЬС Йосиф, КАЛАБУҐІН Валерій, КОВАЛЬОВ Сергій, ЛАВУТ Александр, МАРИНОВИЧ Мирослав, ОВСІЄНКО Василь, ПОДРАБІНЕК Александр, РЕДДАВЕЙ Петер, СВЕРСТЮК Євген, СЕЙМУРАТОВА Айше, СМИРНОВ Алексєй, ХАЇРОВ Ізет, ГЛЕБОВІЧ Пьотр, ШЕВЧЕНКО Олесь, ЯНКЕЛЕВИЧ Татьяна
Майбутньому Росії загрожує її минуле
Ми, колишні політв’язні та учасники Демократичного руху в СРСР і Польщі, оцінюючи сьогоднішню ситуацію в Росії, вважаємо за необхідне звернути громадську увагу на таке.
У Росії стрімко відроджуються методи авторитарного державного управління, що практикувалися в Радянському Союзі. Сенс демократичних інститутів, створених або декларованих Конституцією 1993 року, вихолощується, завдяки чому тріумфує не демократія, а її імітація, властива «соціалістичній демократії» в СРСР.
Свобода друку обмежується явною або прихованою цензурою, свобода маніфестацій стикається з поліцейським насильством, політична конкуренція придушується, суди залежні від виконавчої влади, ступінь фальсифікацій на парламентських і президентських виборах наближається до радянського рівня.
Поява в’язнів сумління – ще одна, і, можливо, найбільш тривожна ознака політичного неблагополуччя в Росії. Систематичне придушення громадянських свобод і прав людини неминуче веде до створення тоталітарної держави і, як ми добре знаємо зі власного досвіду, до масових політичних репресій.
Ми хочемо застерегти російське суспільство від подібного політичного сценарію. У поверненні до тоталітаризму немає нічого неможливого, яким би диким не здавалося нам це в XXI столітті. Свобода потребує постійного захисту і відстоювання її від посягань політиків, стурбованих користю, особистими амбіціями і жагою необмеженої влади.
У зв’язку з цим ми звертаємо увагу демократичної опозиції в Росії на небезпеку відродження прорадянських і шовіністичних сил під прапорами протестного руху. Держава, заснована на свободі, і демократія, заснована на рівності прав, ніяк не поєднуються з ідеологією цих рухів. Співпраця з ними в опозиції до нинішньої влади надає їм незаслужену респектабельність і загрожує тяжкими наслідками у недалекому майбутньому.
Ми заявляємо про підтримку зусиль громадянського суспільства в Росії повернути країну на шлях демократичного розвитку. Ми, кожен у міру своїх сил і можливостей, будемо підтримувати ці зусилля всіма доступними нам засобами.
м. Сімферополь, Крим, 19 травня 2012 року
АЛЕКСЄЄВА Людмила, АРУТУНЯН Вардан, БУКОВСЬКИЙ Владимир, ГОРБАНЄВСЬКА Наталія, ГРИГОРЕНКО Андрій, ДЖЕМІЛЄВ Мустафа, ЗІСЕЛЬС Йосиф, КАЛАБУҐІН Валерій, КОВАЛЬОВ Сергій, ЛАВУТ Александр, МАРИНОВИЧ Мирослав, ОВСІЄНКО Василь, ПОДРАБІНЕК Александр, РЕДДАВЕЙ Петер, СВЕРСТЮК Євген, СЕЙМУРАТОВА Айше, СМИРНОВ Алексєй, ХАЇРОВ Ізет, ГЛЕБОВІЧ Пьотр, ШЕВЧЕНКО Олесь, ЯНКЕЛЕВИЧ Татьяна
Ці матеріали можна читати російською мовою на сайті http://www.qtmm.org/ Переклав Василь Овсієнко.