м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 8, к.106, Інформаційний прес-центр
06 червня, 12.00
Спікери: Євген Захаров (ХПГ, Харків-Київ), Олег Мартиненко (Київ), Володимир Батчаєв (Черкаси), Юрій Чумак (Харків), Арсен Османов (Сімферополь).
Попри те, що міжнаціональні проблеми не відносяться до найбільш гострих в Україні, і українські, і зарубіжні експерти відзначають існування в країні расових проблем, упередженого ставлення до осіб неслов’янської зовнішності та проблем в міграційній політиці.
Оцінюючи ситуацію із злочинами на ґрунті ненависті, урядові організації опираються виключно на дані правоохоронних органів, а статистика правоохоронців зводиться виключно до підраховування кількості резонансних нападів на іноземців та кількості кримінальних справ, порушених за профільною статтею 161 ККУ. Ця стаття визнає злочином «умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками». Проте, ці дані не можна вважати об’єктивним критерієм для оцінки.
Фіксуючи злочини, вчинені стосовно іноземців, МВС не поспішає вбачати в них злочини, вмотивовані релігійною чи расовою ворожнечею. Так, за статистикою МВС за період 2009-2011 років стосовно іноземних громадян (не з країн СНД) було вчинено щонайменше 126 таких насильницьких злочинів, як умисне вбивство, спричинення тілесних ушкоджень, хуліганство. Але як злочини на ґрунті ненависті кваліфіковано лише 11 з них, тобто менше 10% ( в 2011 р. за статтею 161 порушено лише 2 справи).
В Україні жертвами «злочинів ненависті» є не тільки іноземці і, навіть, не лише особи з «неєвропейською» зовнішністю. Об’єктами переслідування доволі часто стають громадяни, в тому числі й українці за етнічним походженням. Такі факти, як правило, залишаються поза увагою правоохоронців і не фіксуються як порушення законодавства з мотивів ненависті. Крім того, правоохоронні структури чомусь вважають покажчиком етнічної напруженості виключно кількість випадків чинення фізичної розправи над «чужими», не враховуючи і не надаючи відповідної оцінки іншим складовим злочинів ненависті – фактам наруги на могилами та релігійними спорудами, «війні пам’ятників», цілеспрямованому пошкодженню майна представників певних груп тощо.
Моніторинг злочинів на ґрунті ненависті, проведений ХПГ разом за партнерами за проектом німецького фонду «Пам’ять, відповідальність і майбутнє», довів, що жертвами цих злочинів є представники таких груп населення: іноземці; громадяни України з «неєвропейською зовнішністю»; роми; кримські татари; іудеї; представники ЛГБТ-спільноти.
Моніторинг проводився з квітня 2011 р. по квітень 2012 р. в 17 адміністративних регіонах країни: Автономна республіка Крим; Харківська, Полтавська та Сумська області; Львівська, Тернопільська та Івано-Франківська області; Київ та Київська області; Донецька і Луганська області; Черкаська, Вінницька та Житомирська області; Херсонська та Миколаївська області. Результати проекту засвідчили, що проблема зростання расизму, ксенофобії та злочинів на ґрунті ненависті в Україні серйозно загострилася. Помітно виросли кількість насильницьких дій на расовому ґрунті, мігрантофобія, ісламофобія.
Протягом періоду проекту зафіксовано 62 злочини на ґрунті ненависті, в тому числі 27 нападів на іноземців з дальнього зарубіжжя, від яких постраждало 48 іноземців – це значно більше, ніж в 2009-2010 роках. Крім того, збільшилась кількість актів вандалізму – опоганення могил, релігійних та інших споруд, пам’ятників. Таких інцидентів було 23, і левову більшість з них, на нашу думку, слід кваліфікувати як злочини на ґрунті ненависті. В ході моніторингу було зафіксовано 38 промов ненависті з боку держслужбовців, 30 з яких стосувалися ромів.
Звертає на себе увагу той факт, що більшість промов ненависті припадає на західні регіони країни, при тому, що географічних особливостей щодо злочинів на ґрунті ненависті та актів вандалізму майже не спостерігалося. Найбільш напруженою залишається ситуація в Криму, де рівень агресивної ксенофобії є більшим, ніж в інших регіонах країни
В подальшому необхідно вивчити умови, які сприяють дискримінації цих груп, на тлі якої і вчинюються злочини ненависті, запропонувати спеціальні заходи для цих груп з метою подолання існуючих стереотипів, щодо них, а також змінити законодавство. Із статті 161 доречно вилучити відповідальність за «умисні дії, спрямовані на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями», відповідальність за «Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті» виділити в окрему статтю й перенести її до Розділу ХХ ККУ; викласти ч. 1 статті 161 в такій редакції: «Систематичні умисні дії, спрямовані на пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками».
Доцільно також встановити адміністративну відповідальність за незначне пошкодження майна та дрібне хуліганство, вчинені з мотивів расової, етнічної, національної чи релігійної ворожнечі, а також за публічні заклики до вчинення злочинів на ґрунті ненависті чи поширення інформації, зокрема, що містить такі заклики.