Адмінреформою, яка зараз відбувається в Україні, фактично, знищується державний екологічний контроль. Згідно неї Міністерство екології та природних ресурсів позбавляється своїх територіальних органів, екоінспекція позбавляється права складати адміністративні протоколи (а з ним – і можливості припиняти самі порушення!), під питанням опинилася Комісія з Червоної книги… – про все це писалося вже багато разів. Коли ці зміни набудуть сили, то Мінприроди, яке і зараз виконує свої обов’язки, м’яко кажучи, незадовільно, взагалі ні на що не зможе впливати. Всі рішення в екологічній сфері – щодо скидів-викидів, рубок дерев, охорони тварин, – майже з усього, що торкається охорони довкілля, прийматимуть місцеві князьки. Прошу вибачення – місцеві адміністрації. “Майже” тому що деякі завдання, які зараз хоч якось виконують органи Мінприроди, виконувати буде взагалі нікому. Наприклад, створювати території природно-заповідного фонду місцевого значення, за законом мають обласні управління Мінприроди, а як їх не буде – то і створювати ці резервати буде нікому.
Здавалося, хто б в даній ситуації має боротися із такими змінами – то це саме екологічне відомство. Але на всі звернення з цього з цього приводу у відповідь від нього була тиша. Звідки і виникла впевненість, що Мінприроди свої позиції здає свідомо. Зараз ця впевненість отримала фактичне підкріплення.
Згадаємо, що всі адмінреформівські зміни відбуваються у відповідності до Указу Президента № 452/2011 від 13.04.2011 р. “Про Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України”. Тому 24 квітня Президенту України було відправлено відкрите звернення “Врятувати систему екологічної безпеки України!” (http://pechenegy.org.ua/ru/node/606). В ньому 91 представник громадських організацій та окремі громадяни з України, Казахстану й Росії закликали його зробити доповнення до Указу, залишивши Мінприроді її територіальні органи.
Адміністрація Президента переслала це звернення на розгляд самій Мінприроді. Здавалося, для екологічних чиновників не можна й бажати кращої можливості захистити свої повноваження, як підтримати пропозицію громадськості щодо внесення змін до Указу, який, фактично, ліквідує їх як впливову установу. Ан ні!
У відповіді громадськості перший заступник міністра М.І. Романов повідомив, що “Мінприроди з розумінням ставиться до стурбованості громадськості щодо проведення кардинальних реформ державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища”, – аж сльозу прошибає! Бо далі поділяння стурбованості він не пішов: дивіться саму відповідь – http://www.greenkit.net/Members/Pe4eneg/AdminReform/Romanov.pdf.
Про що після такого листа, як не про погодження самою Мінприродою знищення екологічного контролю можна говорити? Лишається лише нагадати, що нещодавно до нього прийшов міністр, а чим стала ця зміна – причиною, або запорукою нової стратегії міністерства, не так вже і важливо.
А нова мінприродівська стратегія вже почала проявлятися: згадаємо призначення директором харківського національного парку “Гомільшанскі Ліси” І.Северіна – який відкрито заявив, що прийшов рубати і забудовувати парк. Мінприроди в цій ситуації ніяк себе не проявило. Навіть не зрозуміло, погодило воно кандидатуру такого директора, чи ні.
Пресловутий Указ Президента, так мовити, лише намітив зміни у державному управлінні в Україні. А їх буквальне втілення – у розроблених Мінюстом і поданих до Верховної Ради нардепом Ю. Мірошниченком законопроектах. Вони вже пройшли перше читання. Тому для збереження хоч якогось державного екологічного контролю, хоч і усупереч самому “контролеру”, лишається лише намагатися додати правок на їх друге читання. До чого, до речі, колеги вже неодноразово закликали нас.
Голова Ради ЕкГ “Печеніги” С.О. Шапаренко
*
____________________
КОНТАКТ:
Сергій Шапаренко, Екологічна група “Печеніги”: тел. (066) 387-46-81, pechenegy[at]rambler.ru
Підготовлено ЕкГ “Печеніги”, членом Міжнародного Соціально-екологічного Союзу.
При використанні матеріалів бюлетеня прохання посилатися на джерело.