20 липня 2012 року відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, в ході якого було прийнято рішення звільнити Преосвященного митрополита Луганського і Алчевського Іоанникія від управління Луганської єпархією.
Про це повідомляє офіційний сайт УПЦ МП.
Також, в ході засідання Синоду було прийнято рішення вивести
Преосвященного митрополита Іоанникія з числа постійних членів Священного Синоду і призначити його настоятелем Свято -Миколо-Преображенського собору м. Луганська.
Повідомлення за своїм стилем та формою нагадало часи комуністичного панування та відповідні рішення Політбюро ЦК КПРС , якими звільнялися з посад кремлівські старці.Вихід на пенсію комуністичного керівника за станом здоров’я та подяка за багаторічну працю , для багатьох громадян тодішнього СРСР свідчив про те, що черговий корупціонер викинутий від
годівниці, а вся його багаторічна праця була проявом тієї самої корупції.
Відоме прислів’я говорить про те, що церква є віддзеркаленням духовного здоров”я держави.Якщо держава хвора, відповідно, що церква так само хвора, бо є частиною тієї держави хоча юридично і відділена від неї.З іншого боку саме церква та її служителі повинні були б стати тим духовним стрижнем та дороговказом для своєї пастви у роки зневіри та безладу.
Митрополит Іоанникій очолював Луганську єпархію двадцять два роки .Термін його перебування на цій посаді практично збігається з віком молодої Української держави. яка здобувши довгоочікувану незалежність розпочала будівництво державних інститутів, важливе місце серед мала б посісти Українська церква , за духом та кров’ю своєю.
Українська церква повинна була стати духовним та об’єднавчим стрижнем молодої держави.Але , не все так робиться, як хотілося.Розуміючи великий авторитет церкви на тлі загальної зневіри , сили, які не були зацікавлені і у самому факті існування незалежної України, спробували використати церкву , як інструмент впливу на громадську думку з метою формування
т.зв.» руського мира».
Колишній митрополит Луганський та Алчевський Іоанникій належав до реакційної групи в УПЦ(МП), яка категорично відкидала ідею автокефалії та вела непримиренну боротьбу з УПЦ (КП).
Наслідки цієї боротьби я відчув на собі.
Як керівник обласного осередку партії, яка сповідувала ідеї створення єдиної Української помісної церкви, я прекрасно розумів, що політична боротьба без підтримки Української церкви приречена на поразку.Першими моїми кроками була розбудова та фактичне створення Луганської єпархії
(КП).За роки Незалежності , Української церкви на Луганщині практично не існувало.Відсутність культових споруд та священиків, які б відповідали званню Українського, давало свої взнаки.
Проаналізувавши ситуацію , яка склалася , я прийняв рішення розпочати з будівництва культових споруд .
Першим населеним пунктом ,з якого ми розпочали цю ініціативу, було вибрано с.Н.-Тошковку.Вибір не був випадковим.Тодішній митрополитом Луганським Всеволодом (КП) була викуплена напівзруйнована їдальня, на місці якою ми і збиралися побудувати храм.
Мною був складений кошторис та виділена необхідна сума грошей на закупівлю будівельних матеріалів.З початком будівництва почали виникати і перші неочікувані проблеми. На священика о.Івана, який відповідав за будівництво почався фізичний тиск та погрози з боку представників московської церкви , яка вже вела службу у цьому селі.Конфлікт було
швидко залагоджено.Перекинута мною з Луганська чота молодих вірян , своєю присутністю наочно продемонструвала представникам московської церкви хибність обраного шляху
та небажаність подальшої ескалації конфлікту.
Тоді я помилково вирішив, що конфлікт носив локальний характер та повністю вичерпано.Те, що я помилився в оцінках стало зрозуміло буквально за місяць.
Другим населеним пунктом де планувалося розпочати будівництво було обрано с.Макарове.Селище Макарове є місцем компактного проживання донських козаків, носіїв ідей « великой и неделимой”, духовним центром сепаратизму
на теренах Луганщини.Купивши занедбаний піонерський табір, який не експлуатувався протягом десяти останніх років, я вирішив створити на його базі Український центр , який би виховував дітей на кращих традиціях української культури та історії.На території табору планувалося відкрити храм Великомученика і цілителя Пантелеймона.Було освячене відповідне місце під будівництво.
Після цієї події я відчув , що таке любов до ближнього у розумінні
представників української церкви (МП).
15 липня мене було запрошено до Станично-Луганського райвідділу УМВС з приводу «скарги місцевих жителів» щодо будівництва на території ДОТ «Дружба» церкви Київського патріархату. Незважаючи на те, що в Конституції України зафіксовано право громадянина на свободу віросповідання і конфесійної приналежності, а також на те, що територія
ДОТ «Дружба» перебуває у приватній власності Снєгирьова Д.В., до мене висуваються такого роду претензії.
Зауважу, що церкви ще навіть не було побудовано , а цькування вже розпочалися. Фактично, це було брутальне порушення не тільки конституційних прав людини, а й відверто українофобна дія, що не має жодного юридичного підгрунтя. Проросійські настрої місцевої політичної та духовної еліти стали на заваді будівництву церкви Київського патріархату власним коштом підприємця на його власній території.
Силами СЕС та МНС не вдалося мене заставити відмовитися від створення осередку патріотичного виховання та української культури, тому місцева духовно-політична еліта вдалася до абсурдних звинувачень, які стосувалися вже віросповідання.
Тоді я вперше і почув від правоохоронців , що митрополит Іоанникій буде вогнем та мечем випалювати «філаретівську єресь на канонічній території московського патріархату».
Як по команді в місцевій пресі почали з”являтися замовні статті на кшталт « Лагерь украинского национализма», « Тень Шухевича над станицей», які в основі своїй були направлені не стільки навіть проти мене особисто, як проти Української церкви (КП). Показовим моментом цього протистояння була повна відсутність підтримки ,як з боку Української церкви (КП), так і з боку політичного керівництва ВО « Свобода», чий обласний осередок я тоді очолював , і на чию допомогу та захист , згідно декларованих цілей, мав би розраховувати в першу чергу.
Владика Всеволод категорично відмовився вступати у протистояння з місцевою духовно-політичною елітою, бо мав за собою певні гріхи у вигляді не зовсім чистих оборудок з земельними ділянками під будівництво храмів Української
церкви.
Тягнибок дав загальну заяву про переслідування мене місцевою владою , але заборонив торкатися теми міжконфесійного протистояння .Заборона розповсюджувалася і на публікацію компрометуючи матеріалів стосовно представників Луганської єпархії (МП). Дешеві флеш-моби проти візиту патріарха Кирила , з дозволу влади ,більше подобаються цьому пану, ніж реальне протистояння у зросійщених регіонах, які потерпають від російської духовної експансії.
Картина протистояння з представниками московської церкви змінилася докорінно після мого виходу з лав ВО « Свобода».Чітка команда відслідковувати усі матеріали , що мають відношення до протизаконної діяльності представників УПЦ(МП) та максимально поширювати її за допомогою електронних ЗМІ , звертатися до прокуратури на момент прокурорського
реагування,приносить свої перші позитивні результати.
У червні 2011 року я направив листа до Алчевської міської ради щодо незаконної передачі будівлі дитсадка в безкоштовну оренду для потреб Української православної церкви (Московського патріархату).Будівлю колишнього дитсадка №31 віддали в безкоштовне користування на 49 років релігійній організації «Парафія Свято-Миколаївського храму» УПЦ (Московського патріархату). За таке рішення проголосувала міськрада Алчевська, де більшість складають представники Партії регіонів. ГІ « Права Справа» вважає такий подарунок «офіційним хабаром». Позаяк священик, якому віддали в управління будівлю, агітував на виборах за міського голову Алчевська. За Конституцією церква відділена від держави, а значить і від школи.ГІ» Права Справа» наполягає на передачі будівлі дитсадку місцевому краєзнавчому музею.Не отримавши відповіді від Алчевської міської ради я звернувся з листом до обласної прокуратури щодо законності передачі будівлі дитсадка в безкоштовну оренду для потреб УПЦ(МП).
У липні 2011 року до ГІ « Права Справа» звертаються віряни Свято-Успенського храму (Сватівський район Луганської області) з інформацією , що душевнохворого сватівчанина церковники (МП) спочатку звинуватили в крадіжці, а вже після того, як хлопець повернувся з міліції (за свідченнями рідних, зі слідами побоїв), піп з матінкою замкнули інваліда в комірчині, вимагаючи «зізнань».Душевнохворого парубка, який працював у церкві практично за юшку , звинуватили у крадіжці з церковного сейфу кількох тисяч(!) у доларах і євро.
Хлопця за заявою церковників забрали в міліцію. Повернувся він через добу. Бабуся розповідає, що, побачивши онука, жахнулася. Сергій, за її словами, був по-звірячому побитий.
Історія стає широковідомою та викликає негативну реакцію вірян, священики змушені були забрати свою заяву з міліції.
ГІ « Права Справа « звертається до обласної прокуратури з відповідною заявою щодо перевірки наведених фактів.
Після публікацій у місцевій та центральній пресі, архімандрит Захарій – благочинний Сватівського округу Сєвєродонецько-Старобільської єпархії Української православної церкви Московського Патріархату, змушений був попросити вибачення у прихожан і жителів громади за поведінку церковників.
Це не перший випадок на Сватівщині, коли віряни повстають проти своїх священнослужителів. В селі Мілуватка Сватівського району віряни повстали проти своїх церковнослужителів і домоглися того, щоби в село прислали гідного священика.
Серпень 2011 року.Прес-служба ГІ» Права Справа» поширює матеріали щодо нецільового використання у Луганську, на розі вулиць 2-а Свердлова і Мічуріна, приміщення колишнього дитячого садка , який віддали під церкву (МП). Колись дитсадок належав райвно. На критичні матеріали влада змушена була відреагувати розірванням договору оренди зі священнослужителями, які здавали приміщення дитсадка в оренду комерційним підприємствам замість проведення служби Божої.
В вересні 2011 року ГІ» Права Справа» виступила з протестом проти виділення Луганською міською і обласною радами з бюджету більш, ніж 1 млн. грн. на підготовку візиту патріарха РПЦ Кирила.» Права Справа» вважала , що справжня причина вояжів Гундяєва у тому, що, ПР спотворивши закон про місцеві вибори під себе, розуміє, що ошуканий виборець – вже не поведеться вдруге на «Почую кожного» та «Україна – для людей». А якщо непряму агітацію проведе церква – до якої поки що електорат прислуховується, то – хтозна, може й вийде ще раз взути виборця. Принаймні, географія візиту Кирила наштовхувала на таке припущення – адже він відвідував умовні центри Півдню, Сходу та столицю – стратегічно важливі електоральні регіони.
У серпні 2011 р. прокурору та начальнику міліції Краснодонського району надійшли заяви про те, що на території храму с. Червоне перебуває громадянин Т., 22 років, уродженець Донецької області, інвалід, якого насильно утримують в стінах «монастиря», забравши паспорт, відібравши пенсію, змушують виконувати функції підсобного робітника. Громадяни звернулися в правоохоронні органи з проханням вжити заходів до настоятеля храму А. Дубині по поверненню документів і пенсії інваліду Т.
Через деякий час у правоохоронні органи Краснодонського району надійшло звернення від громадянки Г. про те, що її 13-річна дочка, перебуваючи на «слухняності» в монастирі с. Червоного, виконувала непосильну фізичну роботу, піддавалася побиттю від черниць, в результаті чого у неї виник нервово-психічний розлад. Отець Андрій пояснював матері, що покарання дочки були вимушеними, тому що вона не слухалася його і черниць.
З 2005 р. митрополит Іоанникій не звертав уваги на багаторазові скарги та звернення прихожан. Лише після публікацій у місцевій та центральній пресі матеріалів журналістського розслідування Луганська єпархія (МП) змушена була визнати викладені факти та вжити відповідних заходів.
23.03.2012 р. відбулося засідання єпархіальної ради Луганської єпархії УПЦ під головуванням Високопреосвященнішого Іоанникія, митрополита Луганського і Алчевського. На засіданні розглядалася скарга громадянки Х. на втручання в її сімейне життя і негідну поведінку з боку настоятеля Свято-Пантелеймонівського храму м. Луганська протоієрея Андрія Дубини. Єпархіальна рада постановила вказати протоієрею Андрію Дубині , що його поведінка не відповідає православному пастирю. Зважаючи на неодноразові попередження Андрію Дубині єпархіальна рада застосувала до нього заходи канонічної заборони (тобто покарання): позбавив його права носіння Мітри та Хреста з прикрасами строком на 6 місяців.
В червні 2012 року ГІ» Справа Справа « отримує інформацію , що слідчим СВ Краснодонського РВ УМВС України в Луганській області лейтенантом міліції Кравченко С.М. винесено чергову постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом смерті гр. М. за ознаками складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України (умисне вбивство) і ч.1. ст. 120 Україна (доведення до самогубства).
Нагадаю історію цієї трагедії.
31 січня 2009 у відділенні реанімації та токсикології Луганської обласної клінічної лікарні померла 21-річна дівчина Олена М., мешканка м. Антрацит.
Олена М. за рекомендацією протоієрея Андрія (Дубини) 26 січня 2009 прибула в «Ольгінський скит» с. Червоне Краснодонського району Луганської області. Отець Андрій, знаючи , що дівчина нездорова призначає їй роботу в .. корівнику. Дівчина, якій спочатку обіцяли допомогти святим словом , дізнавшись, що її чекає зовсім інше, стала ховатися і відмовлятися від роботи з коровами, намагалася піти з скиту, проте її розшукували, били і повертали назад.
28 січня дівчина знову відмовляється від роботи і робить спробу втекти з « монастиря», але її зв’язали і ізолювали в окремій кімнаті. Через 30-40 хвилин Олену виявили в коморі бездиханною. Їй була надана перша медична допомога. Коли відновився пульс і дихання, дівчину без свідомості відправили в Краснодонську ЦРЛ, звідки вона в терміновому порядку була госпіталізована в Луганську обласну клінічну лікарню.Протягом двох діб медичні працівники безуспішно боролися за її життя.
У матеріалах відмовної справи є чимало свідчень, що розкривають обставини смерті молодої дівчини, проте краснодонські правоохоронці,які багаторазово проводили перевірки, вперто не хочуть розглядати загибель дівчини як вбивство.
Розуміючи, що правоохоронні органи в черговий раз зроблять усе можливе щоби винуватці цієї трагедії уникнули справедливого покарання , ГІ « Права Справа» приймає рішення взяти під свій контроль розгляд цих справ та оприлюднити матеріали у засобах масової інформації.
Протягом тижня , напередодні візиту в Україну патріарха Кирила, з 16 по 20 липня поточного року, прес-служба ГІ « Права Справа» організовує масову публікацію в електронних та друкованих ЗМІ матеріалів журналістського розслідування ,у який викриваються факти протизаконної діяльності священиків Луганської єпархії (МП).
20 липня 2012 року відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви, в ході якого було прийнято рішення звільнити Преосвященного митрополита Луганського і Алчевського Іоанникія від управління Луганської єпархією.
Намагання прес-служби Луганської єпархії УПЦ(МП) трактувати звільнення митрополита Іоанникія у зв’язку з поганим станом не відповідають дійсності. Священний Синод УПЦ(МП) був змушений визнати той факт, що діяльність митрополита Іоанникія є такою, що не додає авторитету церкви.
ГІ « Права Справа» висловлює подяку луганському журналісту О.Перетякі за надані матеріали .
Співголова ГІ « Права Справа» Д.Снєгирьов