Здається наш намет потроху перетворюється із акції на захист української мови на постійнодіючий пункт правозахисту.
Цими вихідними один з волонтерів ділився подробицями захисту літньої громадянки, у якої релігійна організація намагалася видурити квартиру; волонтери консультували один одного стосовно відносин із Пенсійним фондом; і ще ми намагалися з’ясувати підстави, на яких ця вантажівка безперешкодно їздила туди-сюди по тротуару центрального проспекту міста:
Два вихідних подарували дві зустрічі із звичайними і дуже особливими водночас жінками.
Ця жінка – родом з Туреччини. Їздила на навчання в Азербайджан, вчила російську. Потім життя закинуло в Україну. Має український паспорт, в якому написано Українка з великої літери. Українську вивчала свідомо. Знання мови багато разів ставало у нагоді. Наприклад, у судах, які ця жінка вже вигравала багато разів.
А ця жінка – працює у газетному кіоску, має трьох дочок та сина, всі діти дружно підписалися проти законопроекту “про засади державної мовної політики”, а онука, що називається, “з льоту” розказала одразу 2 вірша. Втім, жінка запам’яталася нам з іншої причини. У нас чомусь часто вважають, що цінності, світогляд, почуття гідності залежать від віку, і старших людей просто списують з рахунку. Але ж як сучасно мислить ця наша нова знайома! Ми дуже шкодуємо, що не записали її на відео, просто захопилися спілкуванням, але сподіваємося, шо вона до нас ще прийде!
В новинах повідомляють, що Литвин передав “законопроект” на підпис? Наші відвідувачі про це ще не знали, але йшли та йшли підписувати звернення. Так що там стосовно “почую кожного”? Кого чутимемо – тих, кого “нагинали” на роботі і змушували підписуватися за обтічний “родной язьік” чи до людей, які здатні на свідоме волевиявлення?
А ще – багато людей реагують на літери “ТВі”. Питають – “А що там із ТВі?” І нам так приємно щоразу повідомляти: “Дякуємо, з ТВі вже усе добре…”
І поки політики намагаються маніпулювати суспільною думкою, наймолодші українці наполегливо вчать твори українською мовою.
Скільки волонтерів потрібно для того, щоб проводити наші конкурси? Щонайменше три – один записує відео, другий фотографує того, що записує, а третій добрим, привітним поглядом підбадьорує дитину:
І діти не припиняють тішити і надихати нас своїми здобутками.
4-річна Саша розповіла щедрівку:
7-річна Юля розказала два вірша:
Наша лідерка, Ганнуся, вивчила ще дві пісенькі і збільшила свій відрив від конкурентів ;)
11-річний Данило до нас також приходить вже не вперше. Цього разу хлопець знайшов у нашій скриньці (де чого тільки не знайдеш! :) модель літака і пішов щасливий, бо їх колекціонує:
Софійка також впевнено наздоганяє групу лідерів – вивчила і розповіла нам вже 3-й вірш!
А Віталік так захопився можливістю отримати приз, та ще й бути заснятим на відео і потім знайти себе в інтернеті, що витяг вірш начебто у себе з підсвідомості:
Так відносно спокійні вихідні й пролетіли. Попереду – бурхливий, сподіваємося, робочий тиждень
