Нажаль , Украіна , за яку Георгій віддав своє життя продовжує жити без надії. Від часу його смерті 12 років тому, краіна пішла по третьому колу спіралі яка веде у нікуди. Ті ж обличчя у політиці, така ж безвихідь у суспільстві і така ж зневіра і не віра людей у свої сили. Одиниці сміливців губляться у массі слабких, розчавлених та пристосуванців. І поки кількість тих, хто готовий не миритись не збільшиться а масса розумних але слабких не набереться сили , марно сподіватись на якісь зміни.
Україні сьогодні потрібно більше таких як Георгій і таких як ви, що тут зібрались бо кожен, сьогодні , перш за все для власного добра мусить почати приймати рішення не з позиції страху, а з позиції відваги. Саме тому кожен мусить зробити навіть , якщо маленький, але крок змінюючи своє життя і життя навколо себе. Треба перестати пиняти на владу, яка погана, треба запитати себе, а що зробили ми щоб вона стала кращою, відповідальністю і чеснішою. Чи оглянулись ми навколо серед своіх друзів, знайомих, колег і побачили лідера, якого можна підтримати. Чи , ми готові знову іти до виборчих дільниць і голосували за інерцією , в черговий раз зраджуючи собі, усвідомлюючи , що ті за кого ми голосуємо будуть такими ж як ті, що сьогодні нами керують.
Час іде, а віршик залишається актуальним:
http://bolshoyforum.org/forum/index.php?PHPSESSID=uuccr8u7codaoecrh8p3jvup83&topic=275038.0
Коментувати нічого – все сказано вірно. Єдиної нації нема, влада у ПРойдисвітів і “ПРишельцев”, навідь мови своєї рідної не змогли відстояти, бо аж дуууже толерантні. Тільки з нами ніхто не цяцькається, а ПРосто знищують українців, як тільки можуть – мовчазний, голодний ГЕНОЦИД !!!