Я повністю згоден з Юрком Винничуком (дивись його блоґ на «Літакценті» («Сон рябої кобили про Нобеля»): як щодо ілюзорності спекуляцій про шанси української літератури нарешті «отримати свого Нобеля», так і щодо відсутності серйозної стратегії в цьому напрямі. Особливо згоден з його висновком: «Отже, якщо пильніше придивитися, то у нас є лише один письменник, який відповідає критеріям Нобеля не тільки за своєю творчістю, а й за віком: Валерій Шевчук. Та ось біда – не перекладений!»
У телесюжеті про Валерія Шевчука, записаному декілька місяців тому, я сказав, що Шевчук (як на мене) — чи не єдиний український літератор свого покоління, який міг би конкурувати зі світовими авторами за увагу західних (і світових) читачів. Зокрема це було можливим у деяких сприятливих історичних обставинах: у ранніх 1990-х та після Помаранчевої Революції.
Однак проблема відсутності перекладів — це справді біда. Oстанніми роками нарешті появилося декілька фахових англомовних перекладів: «Око прірви» в перекладі Ольги Рудакевич, «Місяцева зозулька із ластів’ячого гнізда» в перекладі Миросі Стефанюк, «Місячний біль» у перекладі Юрія Ткача. Утім, всі вони — видання невеличких, маловідомих видавництв і, попри те, що два перші твори вільно доступні в інтернеті, вони досі не викликали широкого критичного відгуку.
Незабаром Видавництво КІУСу видаватиме збірку перекладів малої прози Шевчука і драматичну адаптацію «Птахів з невидимого острова» (в антології модерної української драми). І все це уже якийсь початок, та цього аж ніяк не досить: потрібні переклади на інші західноевропейські мови, а насамперед 
потрібні переклади основних текстів Шевчука, включно з великими романами «Дім на горі» та «Три листки за вікном».
А втім, чи не найважливіше (чого не замінить жодна Нобельівська премія) те, щоб Шевчука читали насамперед його співвітчизники в Україні. Довгі роки відсутність в українських книгарнях кращих літературних творів Шевчука, таких як роман-трилогія «Три листки за вікном», за які авторові присудили Шевченківську премію, викликали в мене недовірливе запитання: невже справді нема в Україні попиту на глибокі й високоякісні твори нашої модерної класики?!
На щастя, 2011 р. київське видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА перевидало «Дім на горі» (уже давно недоступний), а згодом і «Три листки за вікном», а 2012 р. це саме видавництво випустило нове видання «Птахів з невидимого острова». Отож, нарешті ці майстерні твори доступні читачам в Україні!
Марко Роберт Стех. «ОЧИМА КУЛЬТУРИ». № 5. Про Валерія Шевчука.
Усі телепередачі «Очима культури» можна подивитися ось тут: на моїй сторінці на сайті КОНТАКТу.
Дякую за Вашу увагу! Щиро, Марко Роберт Стех