Українське антидискримінаційне законодавство потребує змін, наголошують правозахисники. Мін”юст працює над такими змінами, але документами з громадськістю не ділиться.
Новий український закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації», ухвалений нещодавно Верховною Радою, за оцінкою українських і міжнародних правозахисників не вирішує проблем у цій сфері. Людей не беруть на роботу чи звільняють, не надають медичні чи транспортні, чи й просто комерційні послуги – лише через вік, інвалідність, стать, колір шкіри або сексуальну орієнтацію, а порушники здебільшого не несуть відповідальності за такі дії.
Перелік треба доповнити
Таку думку поділяють і у Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Як повідомив DW співробітник офісу Омбудсмана Сергій Пономарьов, над змінами до закону працюють у Мін”юсті разом з парламентським уповноваженим з прав людини. «Пропозиції, найімовірніше, будуть підготовлені ще до кінця року, документ зареєструють у парламенті як законопроект від уряду», – зазначив Пономарьов. За його словами, автори законодавчих змін зважають на рекомендації Ради Європи, Європейської комісії проти расизму та нетерпимості та ЄС. Рада Європи, зокрема, наголошує – перелік заборонених до дискримінації ознак слід доповнити – громадянством, сексуальною орієнтацією, гендерною ідентичністю. Пономарьов погоджується – існуючий у законі перелік ознак не відповідає соціальним потребам і євростандартам. Крім того, каже співробітник офісу омбудсмана, у законі немає чіткого визначення типу відповідальності за дискримінацію, невідомо, яку компенсацію можуть отримати постраждалі.
Водночас, Ліана Мороз з Міжнародного фонду «Відродження» у розмові з DW називає закон кроком вперед. «Закон набув чинності лиш місяць тому. Незважаючи на недоліки, в України нарешті закон, що має визначення дискримінації, її форм і видів», – каже Мороз. Фонд разом з Коаліцією ініціював конференцію, аби обговорити пропозиції змін до закону, розроблені Мін”юстом. Ліана Мороз нарікає, що відомство, як і випадку роботи над самим законом, не дало громадськості ознайомитись з документом і висловити зауваження.
Відстоювати права стане легше
Адвокат Дмитро Жарий з Дніпропетровського об’єднання інвалідів зараз вимагає визнати дискримінацію за ознакою інвалідності щодо нього у суді. Йому виписали ліки, які він не зміг придбати в жодній з аптек району, адже ті не обладнані пандусом. Рішення у його справі мають оголосити у грудні. Дмитро Жарий сказав DW, що якби закон запрацював, то дуже допоміг би у таких випадках, адже проблема доступу є в багатьох людей з інвалідністю, і є охочі відстоювати свої права. Утім, донині не було дієвих механізмів для цього.
Водночас лідер Гей-Форуму України Святослав Шеремет запевняє, що включити до переліку заборонених до дискримінації ознак сексуальну орієнтацію – цілком реально: «Адже це вже стало предметом політичного торгу між Україною і ЄС». Шеремет нагадує, що напередодні у Брюсселі представники ЄС підкреслили, що вдосконалення закону проти дискримінації є одним з ключових моментів щодо лібералізації візового режиму з Україною.
Правозахисниця Марія Ясеновська займається моніторингом судової практики з протидії дискримінації. Вона вважає, що рано чи пізно, адвокати зможуть застосовувати український закон, але для цього їм потрібна експертна підтримка. «Як у суспільстві, так і в юридичній спільноті є труднощі з розумінням, що є дискримінацією. Та й довести самі факти таких порушень вкрай важко», – каже Ясеновська. На її думку, просвітницька робота щодо розуміння дискримінації потрібна і з суддями, інакше захист прав у суді не буде успішним.