Історія літератури з середньовіччя як модель розвитку суспільної свідомості. Виступ на засіданні Українського Клубу Слобідччини 21 грудня 2012 року. Харків
СТИЛЬ
Стиль — узагальнююче поняття національного культурного процесу (взято в основному художню літературу), в основі якого покладено концепт взаємозв’язку автора і тексту, з внутрішньою атрибутикою — поетика тексту; серединною атрибутикою — біографія автора і типізована біографія, еротичний тип; зовнішньою атрибутикою — світоглядний фактор (провідна філософія часу), світовідчуттєвий фактор (діапазон емоцій часу).
Природа Стилю — хвильово-корпускулярна. Хвильова природа — зовнішні реалії (те, що може подіяти на свідомість автора), внутрішні переживання автора, які зумовлюються індивідуальною психікою і фізіологією автора. Корпускулярна природа — створений твір. Хвильова природа діє щосекундно на автора, досягаючи певного рівня насиченості. Корпускулярна — абсорбує насиченість хвиль і карбує їх у вигляді твору.
Стиль існує і розвивається лише в соціально-культурному середовищі провідної верстви суспільства. Низова культура суспільства стилю як такого не має.
Концепт стилю в середньовіччі — автор усвідомлює себе як «стило» в руках Бога.
Концепт Ренесансу — автор усвідомлює себе як «стило» в руках людських страстей. З’являється первісне усвідомлення автора себе як автора.
Концепт Просвітительста — автор усвідомлює себе деміургом, через твір намагається змінити світ раціоналістичними засобами.
Концепт Реалізму — автор усвідомлює себе спостерігачем, який відсторонено спостерігає над власним твором, що створюється. З’являються інтросистемні, незалежні від волі автора, закони твору.
Концепт Модернізму — автор усвідомлює себе залежним від гіпертрофованого об’єкта, який зображується в тексті.
Концепт Постмодернізму (Парвестилю) — автор усвідомлює себе гіпертрофованою особистістю, яка суб’єктивно засобом комбінаторики моделює твір з невалентних часток колишнього гіпертрофованого модерністичного об’єкта.
Кожен концепт має типізовано стійкі форми розвитку — ранній, зрілий , пізній.
Ю. В. Шевельов: «Констатування примусової, не залежної від людської волі встановлености людини в час не означає ані фаталізму, ані приреченості. Воно означає лише одне: не можна обдурити час…Але можна зрозуміти ходу часу, збагнути її закони і спробувати активно опанувати її, спираючися на відкриті закони».
Над озером. Баварія.
Розуміння законів (Стиль) розвитку культури і суспільства може допомогти витворити адекватні зовнішньому світові й внутрішньому статусу форми українського життя.
Експлікація концептів і атрибутів Стилю — в доповіді
Анатолій Троян є знаковим харківським літератором, викладав авторський курс в Харківському педагогічному університеті.
