15 грудня виповнилося 4 роки як мера Ніжина, Михайла Приходька, на гарячому затримали правоохоронці, коли той отримав останню частину хабара. При цьому, працівники міліції та генпрокуратури вилучили зі службового автомобіля чиновника 20 тисяч мічених доларів США, що були коштами МВС.
Загалом сума хабара становила 60 тисяч доларів і брав їх мер за приватизацію єдиної в місті комунальної лазні.
За ці чотири роки, генпрокуратура встигла провести слідство, яке йшло два роки, а суд за такий же термін спромігся винести чиновнику вирок у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна та забороною займати посади.
А що сам мер? Він оригінально відреагував на вирок суду, який пролунав у листопаді цього року і на початку грудня формально пішов у майже двохмісячну відпустку.
В чому ж формальність?
В тому, що мер відмовився залишати секретарю міської ради, який за законом виконує його обов’язки, право підпису фінансових та інших документів.
Уявіть собі ніжинські місцеві реалії: засуджений за хабар на шість років з конфіскацією майна мер, до сих пір на своїй посаді і вперто намагається одноосібно розпоряджатися бюджетними коштами.
При цьому всі розуміють, навіть, якщо він вкраде з бюджету ще кілька мільйонів, то більшого покарання йому не призначать. В народі це називають «впустити лисицю у курятник».
Основною причиною такої колізії є те, що суд, під час винесенні вироку, залишив мера на підписці про невиїзд. Хоча прокуратура просила взяти М. Приходька під варту та дати йому 11 років позбавлення волі. Відповідна стаття карного кодексу передбачає від 8 до 12 років.
Можна припустити, що мер, залишивши за собою право розпоряджатися бюджетом, хоче контролювати грошові потоки, направляючи їх лише потрібним людям та уникає передчасного розголосу про всі вже здійсненні фінансові оборудки.
Все більше ніжинців голосно говорять про те, що Приходько М, останні два роки, коли йшов суд, забув про міське господарство та займався лиши власними проблемами.
Ніжинці шоковані таким правовим нігілізмом.
Чи є ще в Україні приклади такого гуманного відношення до хабарників? Чи наш випадок є унікальним? Очевидно, що держава вперто не хоче боротися з хабарництвом, а суди в цьому попереду. Простому смертному за курку дають 5 років і вийти із СІЗО шансів нема. Чи знає про це Президент, який в черговий раз оголосив «хрестовий» похід проти корупції?
Результатом такої безкарності ніжинського мера є те, що в місті за останні два роки ще кілька посадовців були спіймані на гарячому при отриманні хабара.
У місті кажуть «Дурний приклад мера – заразний».
Тож навіщо ловити нових хабарників, якщо не можуть дати раду впійманим? Очевидно нас влаштовує 144 місце в світовому рейтингу за рівнем корупції.
Максим Білоусенко