Експерти та правозахисники оприлюднили рейтинг судових рішень, найбільш знакових для захисту прав людини у 2012 році. Підготовку рейтингу координував Центр політико-правових реформ за підтримки програми “Верховенство права” Міжнародного фонду “Відродження” та Посольства Королівства Нідерландів.
Перше місце посіла постанова Херсонського окружного адміністративного суду, яка стосувалася свободи мирних зібрань. У ній суд визнав незаконним і таким, що не відповідає Конституції, рішення Херсонської міської ради про порядок організації та проведення в Херсоні зборів, мітингів, походів і демонстрацій. При цьому суд вийшов за межі позовних вимог і встановив, що місцева рада взагалі не має повноважень приймати рішення з питань, які має регулювати винятково закон. Прокурор вніс протест, а потім оскаржив місцевий порядок проведення мирних зібрань з ініціативи центру “Майдан-Моніторинг”.
“Це рішення є важливим з огляду на ту сумну практику заборони мирних зібрань, яка склалася в наших судах. Так, упродовж 2012 року влада понад 400 разів зверталася до суду, щоб заборонити мирні зібрання. І, як свідчать дані Центру політико-правових реформ на підставі аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень, майже у 90% випадків їй це вдалося”, – розповіла голова Центру інформації про права людини Тетяна Печончик.
Друге місце посіли одразу два рішення. Перша з цих справ стосувалася дискримінації людей з інвалідністю. Так, Дніпропетровський апеляційний адмінсуд задовольнив позов адвоката на візку Дмитра Жарого й зобов’язав Державну службу з лікарських засобів розглянути питання щодо анулювання ліцензії аптеки, яка не створила необхідних умов для доступу до приміщення людей з інвалідністю. Після поширення у ЗМІ інформації про перемогу позивача Прем‘єр-міністр Микола Азаров ініціював розробку відповідних змін до умов ліцензування аптек і медичних закладів. Друга справа стосувалася свободи мирних зібрань. У ній Київський апеляційний адмінсуд визнав протиправним застосування указу Президії Верховної Ради СРСР від 28 липня 1988 року, який обмежує свободу мирних зібрань порівняно з Конституцією України, і скасував постанову суду першої інстанції про заборону мирних зібрань.
Третє місце посіло рішення Печерського районного суду Києва, де суд підтвердив, що межа критики публічної особи є ширшою, ніж приватної. У цьому рішенні суд відмовив у задоволенні позову народному депутатові Вадимові Колесніченку, який вимагав спростувати висловлювання іншого народного депутата про те, що він є “агентом Кремля”, “істинним терористом, який посягає на державність України”. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, місцевий суд не побачив порушення в різких висловлюваннях на адресу позивача.
В інших рішеннях, які увійшли до рейтингу, ішлося про:
– неприпустимість ліквідації україномовної школи в Донецьку (постанова Ворошиловського районного суду Донецька);
– зупинку незаконної забудови в охоронній зоні архітектурної пам’ятки “Софія Київська” (рішення Господарського суду Києва);
– неприпустимість вікової дискримінації під час прийому на роботу (рішення Київського районного суду Харкова);
– відшкодування громадянину моральної шкоди через ненадання відповіді на його звернення Державною виконавчою службою (постанова Вінницького окружного адміністративного суду).
“На тлі повідомлень про численні одіозні рішення судів не мають губитися ті судові рішення, які надають реальний захист правам людини – всупереч політичним тенденціям, всупереч інтересам політиків”, – сказав заступник голови правління Центру політико-правових реформ Роман Куйбіда.
Контакти:
Центр політико-правових реформ
Роман Куйбіда
kuybida@gmail.com