12-го грудня минулого року народний депутат (він же – представник Януковича у Верхораді) Юрій Мірошниченко узяв та й вніс до ВРУ законопроект під шикарною саме по собі назвою “Про відродження унікального Символу православ’я – церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві“.
Назва – шикарна, а зміст – то взагалі мов пісня, у чому нескладно переконатися, почитавши текст законопроекта, а також вкрай душевну пояснювальну записку ТУТ (між іншим, щоб ви знали, пан Мірошниченко взагалі вважає “відродження Десятинної церкви” головним завданням ВРУ).
Розчулившись, і реалізуючи конституційне право громадян України на звернення, ми (“Майдан-Моніторинг“) надіслали (хоча б для того, щоб побачити реакцію) ініціативному православному депутату такого листа:
Відповідь народного обранця та верховнорадянського представника іншого народного обранця-гаранта зворушила ще більше, адже єдине, що сказав у ній обранець-представник, так це констатував факт своєї законо- так би мовити -творчости. І все. Ні про які “результати розгляду”, як цього вимагає Закон України “Про звернення громадян”, там анічичирк (що і не дивно, втім).
До речі, згідно з тим Законом “звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, – невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання”, нашого листа, згідно зі зворотним поштовим повідомленням, було щасливо доставлено на ім’я адресата 24.12.12, а відповідь датована самі бачите яким днем, але це вже дрібниці.
Важливими, натомість, виглядають дві речі:
1. Зміст цього законопроекту не залишає у нас сумнівів, що задумане (чи втілене на папері) паном Мірошниченком “відродження Символу” насправді матеріалізується у захоплення історичного, знакового для української культури місця однією істинно-ісконно-канонічною конторою з “Русскаго Міра”.
2. Реалізація конституційного права громадян на звернення є в Україні традиційно проблемною, і не так через порушення строків розгляду і надання відповідей суб’єктами владних повноважень, як через те, що ті відповіді не містять власне відповідей по суті, будучи відпискою, відмазкою та нагадуючи легендарне “да пошли вьі” Миколи [Кровосіся] Азарова. У цьому розумінні лист пана Мірошниченка є, на нашу думку, цілком канонічним. Достойно єсть!
І перше і друге – неподобство, варте уваги тих, кому не “по цимбалах”.
p.s. Вибачте, що скан депутатської відповіді трохи кривий. Яка відповідь, такий і скан.