“МІТИНГ” У ДОНЕЦЬКУ… 17 березня Донецьк, який звик виходити мітингувати тільки проти демократії, проти Української мови, за партію Регіонів, та свого кумира Януковича, спромігся здійснити щось на кшталт протесту проти видобутку сланцевого газу в Україні.
На фоні тих усвідомлених дій донбасівців у інших містах Донеччини, Донецьк виглядав так, наче це не «столиця» Донбасу, на густонаселеній території якого влада намагається зробити дикунський експеримент. В майже мільйонному Донецьку про цю проблему нічого не знають. А якщо й чули, то як про протидію російському Газпрому у його тиску на Україну. Коли малочисельні екологи, знавці наслідків фрекінгу розповідали у натовпі про загрози, які виникнуть у наслідок цього, люди, які зайшли на мітинг, просто гуляючи містом, або кудись йдучи через площу Лєніна, здивовано витріщали очі, з подивом вислуховували сказане. Складалась думка, що ми не в Україні і не на Донбасі.
Дивували плакати, які держали люди, приховуючи ними обличчя, коли хтось намагався їх сфотографувати. Просили «пощади» у Януковича, вимагали робочі місця, енергетичну незалежність… Активісти прикривали обличчя шарфами. Якась дитинка тримала плакат «Я хочу купаться в чистой реке!».
Цікавий плакат «Не допустим геноцида жителів Донбасса!». До кого він був звернений? На «протесті» було десь під двісті людей. Чверть з них журналісти, ЗМІ й менти. Це взагалі приблизно 0.02 відсотка від чисельності населення міста.
Я згадую, що писав про Донбас ще 50 років назад наш відомий земляк Олекса Тихий у своїй статті «Думки про рідний Донецький край»: «Донеччина – це шоста частина всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України в разі її нормального розвитку , або ганебним, холероподібним, коли й інші райони підуть шляхом байдужості до свого краю, до національної культури. І в другому випадку ганьба та прокляття впадуть на голови кожного з нас, донбасівців, хто бачив, усвідомлював насування загибелі і мовчав, хто в догоду череву забув, якого він роду-племені, зрадив свій народ, а чужих рук брав отруйну зброю асиміляції та допомагав нищити Україну!».
Всіх нас по всій Україні називають «донецькими». Це слово вже стало наче матюк… Воно й є – «ганебне, холероподібне…». Але на Донеччині живе більше 6-ти мільйонів донбасівців, а в Донецьку – менш мільйона. Не буду тут щось доводити, (хоча доводів більш, ніж достатньо), але Донецьк – це одне, а Донеччина – це зовсім інше!!!
Євген Шаповалов
PS. Експерти Майдан Моніторингу (в т.ч. геологи) не вважають видобуток сланцевого газу в Україні більшою загрозою ніж побудова звичайних шахт на Донбасі, які з 1960х років закладаються за допомоги тої самої технології гідророзриву. Але зрештою, ця новина про громадянську активність, а не шкоду газу…
