Прес-реліз № 671
В одній з газет, а відтак й в Інтернеті з’явилось інтерв’ю з Лесею Янг (дочкою Юрія Горліса-Горського), де скільки неточностей, що я, хоч і не бажаю вв’язуватися у дискусію, та мушу з’ясувати ситуацію.
Ось лише один з прикладів. Про здійснене мною перевидання “Холодного Яру” Юрія Горліса-Горського Леся Янг каже: “Ми дуже вдячні панові Романові за ту величезну роботу, яку він здійснив, однак в його виданні надто багато змін. До прикладу, замінено слова “жид” і “москаль”, які були у батьковому тексті. На моє переконання, цього робити не варто”.
Це твердження безпідставне. Цих слів я не викидав.
Мушу сказати, що Леся часто висловлює не свою думку, адже спогадів свого батька вона так і не прочитала – через недостатнє знання української мови.
Коли вона жила в мене, я розповідав їй про батька, читав свою передмову до “Холодного Яру”. Тяжке то було читання!
Леся весь час зупиняла мене, намагаючись зрозуміти про що йдеться. Я пояснював, але їй важко було второпати. Вона, наприклад, ніяк не могла збагнути, хто такі будьонівці, котовці, чекісти, продзагонівці, вохрівці, гайдамаки, денікінці, комнезамівці, сексоти… Непростий виявився для мене той вечір! І для неї теж. Передмову я так і не дочитав, бо всі стомилися.
Дивним є твердження Лесі про її бажання перевидати, як вона говорить в інтерв’ю, “оригінальної книжки Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр” – без зайвих змін і доповнень”. А що ж я 8 разів перевидавав?!
За домовленістю з Галиною Гришко, колишньою дружиною Юрія Горліса-Горського, мамою Лесі, я здійснив перевидання лондонського видання 1968 року. Єдину умову поставила мені пані Галина: вилучити післямову видавця Мироненка – через її різку антипетлюрівську спрямованість. Цю умову я виконав.
Окрім того, у своїх листах за 2005 рік до мене і моєї дочки Олесі Галина Гришко двічі наголошувала, що Юрій Горліс-Горський мріяв про те, щоб наддніпрянські літературні редактори суттєво відредагували роман “Холодний Яр”. Зокрема, в листі до Олесі Коваль 6 жовтня 2005 року Галина Гришко писала: “До Вас велике прохання: припильнувати, щоб книжка вийшла з мінімальною хоча б кількістю друкарських “чортиків”, як це сталося з обома томами [Романа] Федорова. Ті друкарські помилки роблять погане враження на читача, а тим самим зменшує вартість книжки. “Холодний Яр” видавався [у 30-ті роки ХХ століття] в Галичині для місцевого читача, і мрією Юрія Г. було зредагувати книжку, виелімінувавши (викинувши. – Ред.) всі галицькі вирази. На жаль, мрія Юрка [поки] не збулася… Книжка потребує доброго літературного редактора”.
Додам ще: у книжці була й низка фактичних помилок, зокрема у назвах сіл, наприклад, село Медвин подавалося як Медин, а село Стецівка – як Степанівка. Ці та інші помилки виправлено. Подекуди в тексті поруч із прізвищами поставлено й імена повстанців.
“Холодний Яр” я перевидавав з чималим фотододатком, біографічними довідками та примітки, які допомагають глибше збагнути зміст і збагачують книжку.
Повідомляю також, що Галина Гришко не тільки передала право на перевидання книжки Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр” мені, а й щиро дякувала за ці перевидання. Тож якось незручно читати слова інтерв’ю Лесі Янг: “Ми вирішили видати оригінальну книжку – таку, якою її бачив і написав мій батько… Для всього цього звісно ж потрібні кошти”. Ось тут Леся і підійшла до головного…
Хочу сказати, що вже 7 років я слухаю Лесіни обіцянки перевидати “Холодний Яр” на англійську. Тепер вона мріє перевидати “Холодний Яр” російською. А віз і нині там!
З інтерв’ю довідався, що Леся Янг “планує також заснувати товариство, яке вивчало б і досліджувало спадщину і постать Юрія Горліса-Горського”.
Та це ж товариство давно вже створене! Історичний клуб “Холодний Яр” 16 років досліджує “спадщину і постать Юрія Горліса-Горського”, неодноразово перевидав “Холодний Яр”, видав книжку інших його творів “Ми ще повернемось!”, створив фільм про нього, написав безліч публікацій та оприлюднив низку радіопередач, презентацій, вечорів пам’яті, із партнерами (Володимиром Сапою та Анатолієм Мандрою) поставив йому пам’ятник, вшановує його пам’ять під час щорічних вшанувань у Холодному Яру.
А ще Леся каже: “У будинку на площі Ринок у Львові, де він мешкав, добре було б зробити музей, а на саму будівлю почепити меморіальну таблицю”. Погоджуюсь! Але що для цього пані Леся зробила?! І чи впевнена вона, що власники віддадуть своє приміщення під музей?
Це мрії, які через бездіяльність Лесі стали фантазіями!
Леся сама визнає це в інтерв’ю: “Люблю фантазувати, а тому пишу про те, що Юрій Горліс-Горський прийшов із зірок, аби врятувати Україну”.
Не знаю як кому, а мені таке слухати нецікаво.
Дуже хотів би, щоб Леся спустилася з небес і нарешті щось зробила для вшанування свого великого Батька!
Роман КОВАЛЬ
Київ, 3 березня 2013 р.
Михайло Гаврилко в Каневі та Переяславі-Хмельницькому
У цих містах 2 березня 2013 р. з успіхом пройшли презентації книгу “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” та прем’єра документального двосерійного фільму “Стеком і шаблею”. Участь у них взяли письменник Роман Коваль, кобзар Тарас Силенко, народний депутат України від ВО “Свобода” Юрій Сиротюк та режисер Володимир Бондаренко.
Організаторами презентації виступили Канівська міська організація ВО “Свобода”, Переяславська міська організація “Просвіти” та громадська культурно-просвітницька організація “Переяславський скарб”.
Зустрінемось у Холодному Яру
13 – 14 квітня 2013 р. у Холодному Яру відбудуться вшанування Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака, його осавула Юрка Городянина (Юрія Горліса-Горського), козаків та старшин полку гайдамаків Холодного Яру. Співорганізаторами меморіальних заходів у Холодному Яру можуть уважатися об’єднання, партії, товариства, організації, підприємства та фізичні особи, які зроблять благодійні внески на організацію урочистостей. Назви організацій та прізвища благодійників і суми пожертв будуть оприлюднені в нашій газеті та Інтернеті.
Історичний клуб “Холодний Яр”
Довідки 098-00-26-994 (Петро), 066-270-20-98, 067-845-60-64 (Максим),
066-709-83-16 (Владислав)