Ще дві невеличкі ілюстрації ставлення органів місцевого самоврядування до питань реалізації громадянами конституційного права на мирні зібрання в умовах відсутности спеціального закону про свободу мирних зібрань.
1. Козелець на Чернігівщині. Відповідь на 5 (п’ять) запитань “Майдан Моніторингу” селищний голова прихитрився вкласти в одне речення, видавши одкровення про те, шо селищна влада, мовляв, задоволила прохання про проведення мирних зібрань. Це при тому, що реалізація права на мирні зібрання в Україні не потребує жодних “прохань”, а лише формального сповіщення.
2. А оце – неблага звістка з Баштанки (Миколаївщина): там у питаннях проведення мирних зібрань не лише керуються давно нечинним совковим “указом” (незбагненим чином поєднуючи його зі ст.39 Конституції України), але і затвердили власний “порядок”, зокрема без усяких законних на те повноважень визначивши там “місце проведення масових заходів” – стадіон (!). А також, на порушення рішення Конституційного Суду України про те, що визначення строків завчасного сповіщення про мирні зібрання є “предметом законодавчого регулювання”, самочинно визначили такий строк. Більш того, якщо у згаданому совковому “указі” йдеться про 10 днів, то баштанським самоврядувальникам захотілося “10 робочих днів”.
