На Львівщині знищують самоврядування

23 травня поточного року у сесійній залі Львівської обласної ради відбулася подія, що потребує неабиякої уваги галичан. На засіданні так званої Регіональної ради з питань взаємодії місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування, де співголовами виступають відповідно голова ОДА та голова обласної ради, за участю мера міста Львова було схвалено Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, привезену з самого стольного граду Києва міністром Темником.

Ще й бог прізвище відповідне дав міністру для таких вояжів!

Основною тезою як на мене цієї концепції є наступна: розвиток місцевого самоврядування зупинився на рівні територіальних громад міст районного значення, а тому нагальне реформування цієї системи є обов’язковим.

Цікаво, панове розробники, а також прихильники, а де побачили ви ці віртуальні (іншого слова не знаходжу) територіальні громади на рівні міст.

Давайте зазирнемо у Конституцію України.

Відповідної до ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно (наголосимо це слово) вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до Статті 143 Конституції України територіальні громади безпосередньо (наголосимо і це слово) або через утворені ними (зверніть увагу на «утворені ними»)  органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; … встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Ви десь в якомусь місті бачили ці громади, які все це роблять «безпосередньо» та «самостійно» або принаймні процедурно можуть це робити у відповідності з прийнятим ними статутом?

Тепер заглянемо у Цивільний кодекс.

Згідно зі статтею №169 Цивільного кодексу України територіальні громади можуть створювати комунальні підприємства, навчальні заклади тощо; … юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України: у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді; управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Як віртуальне утворення може чимось володіти і щось створювати? Тому громад ще до недавнього часу не було взагалі. Були невідомо чиї представницькі органи, досить часто створені у доволі кумедний спосіб: фізичними особами, міськвиконкомами, райдержадміністраціями, що жорстко суперечить Конституції України. Оскільки засновником органу місцевого самоврядування за Конституцією України має бути територіальна громада.

Як створити громаду? Якщо можливим є проведення загальних зборів жителів села / міста у кількості 50% + 1, на цих загальних зборах має бути прийнято рішення: про створення громади, про прийняття статуту громади, про обрання керівних органів громади. Статус та тип керівних органів регламентується малою конституцією громади – статутом. Взаємодія з органом місцевого самоврядування визначається статутом. Якщо загальні збори жителів через значну кількість жителів чи з причин віддаленості околиць адміністративно – територіальної одиниці провести не вдається, можна скористатись правом зборів громадських представників. Кожен громадський представник має підписний лист з паспортними даними та підписами жителів, що делегували йому свій голос для вирішення конкретних питань: створення громади, обрання керівних органів громади та прийняття статуту громади.

Таких громад сьогодні в Україні є 8. Три в Житомирській області, дві – на Рівненщині, по одній – у Львівській, Івано – Франківській, Запорізькій областях. Найближчим часом буде створено ще дві на Івано – Франківщині, дві на Рівненщині, дві на Львівщині, громади на Харківщині та на Вінничині. І зупинити цей процес вже не дасться нікому, тому що життя громадою закладено в українцях генетично і нав’язане ззовні крайньохатство стрімко здає свої позиції. Більше того, до 1937 – 38 рр. галичани, як правило, жили громадою.

Сьогодні громади зупиняють екологічно шкідливі виробництва, повертають у свою власність вкрадені водні ресурси та старі колгоспні сади, зупиняють незаконні вирубки лісу, купують комбайни та проводять загальні толоки.

Зараз відбувається те, що мало  статися ще у 1996 році.

Після прийняття Конституції України згідно з 142 статтею усе рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, земля, природні ресурси мали бути передані територіальним громадам.  А держава мала брати участь у формуванні доходів місцевого самоврядування, фінансово підтримувати місцеве самоврядування. Аналогічно за Земельним кодексом і Лісовим кодексом громада мала стати власником комунального майна, зокрема лісів і землі.

Проте, починаючи з 1996 року,  жодна обрана Верховна Рада  та жодна партія і не збиралась встановити конституційний лад та виконати вимоги Конституції. А вчора представники львівського бомонду за нас з вами вирішили, що нам цих громад, а отже і положень Конституції України не потрібно, а разом з ними і нашої спільної власності!

Яка ж аргументація? Органи місцевого самоврядування не можуть здійснювати надані їм законом повноваження, бо громади – чисельно дрібні, не створено виконавчих органів, не створено бюджетних установ, не створено комунальних підприємств. І сміх, і гріх. Так виходить, що громада мріє годувати додаткові бюджетні органи, не може прожити без чергових нахлібників з виконавчих структур. І чому раптом долю громади вирішують через стан невідомо якого представницького органу. Не в тім справа! А проблема у тому, що позбавлена прав власника на майно, не створена до цього часу територіальна громада і не може розвиватися. Бо її позбавили будь – якого ресурсу. Бо у неї в неконституційний спосіб відібрали майно за межами населеного пункту (поки її не було), а тепер у вигляді так званої адміністративно – територіальної реформи намагаються відібрати все і в межах населеного пункту. Манкуртству окремих українців немає меж!

В концепції говориться, що в Україні збережено архаїзм радянської системи адміністративно – територіального устрою. Категорично ні. І Конституція України – яскравий цьому доказ. В радянській системі влада належала радам, а в українській – територіальним громадам. І це відповідає зокрема вимогам Хартії про місцеве самоврядування, яку в 1997 році злочинним шляхом для нас з вами було сфальшовано. І термін «local authorities» було перекладено як органи місцевого самоврядування, чим усунуто в Україні практику розвитку територіальних громад. Справа у тому, що локальними владами на території ЄС є саме територіальні громади, які згідно з текстом Хартії і створюють як засновники органи місцевого самоврядування.

У концепції постійно наголошується на існування конфлікту власності між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади. Та звідки візьметься цей конфлікт, коли ви, панове чиновники, будете жити по закону! Яке відношення мають органи державної влади до нашої комунальної власності як в межах, так і за межами населеного пункту! Яка сесія і коли дозволила собі передати, наприклад, землі за межами населеного пункту з комунальної у державну власність?! Та не було такого ніколи. Я вже не говорю про те, що органи місцевого самоврядування, створені територіальними громадами, навіть зараз в Україні надзвичайно рідкісне явище.

Згідно зі ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок з комунальної власності у державну здійснюється за рішенням відповідних органів місцевого самоврядування. Навіть у такий спосіб ніколи такої передачі власності не було. Більше того, згідно зі ст. 154 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатися у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження власником належною йому земельною ділянкою.

Тому, створивши територіальну громаду в якості юридичної особи, прийнявши відповідно статут і можливо положення про свій орган місцевого самоврядування у повній відповідності з Конституцією України, Земельним кодексом на основі ст. 152, ч. 3 Земельного кодексу свій захист прав на земельні ділянки громада спокійно здійснює шляхом … відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

І ніякої додаткової антиконституційної реформи для цього не потрібно! І ніяку концепцію за підписом Льовочкіна таким серйозним зібранням приймати взагалі не слід. Бо так можна і чергові вибори програти!

В концепції говориться про погіршення інвестиційного рейтингу. Очевидно, що відсутність власника – громади не може дозволити нормальної роботи в Україні малому  та середньому іноземному бізнесу. А інвестиційні рейтинги областей взагалі викликають гірку посмішку, бо вони не є адекватним суб’єктом господарських відносин. А таким суб’єктом є громада в якості юридичної особи та її представницький орган – рада, якій громада – засновник делегує конкретні повноваження з управління за Конституцією її власністю.

І намагання у концепції здійснити черговий дерибан власності громади між невідомо чиїми органами місцевого самоврядування та органами місцевої влади є очевидним злочином, що тягне за собою відповідальність згідно з Кримінальним кодексом України.

Цікава фраза щодо підконтрольності органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади! Де ж невтручання держави згідно з Конституцією у місцеве самоврядування. Це очевидне порушення Конституції України.

До базового рівня органів місцевого самоврядування віднесені представництва окремих органів виконавчої влади. Як зможе розвиватися таке село і що залишиться від його комунальної власності протягом року такого управління?!

У концепції прозвучала ще одна нова і неперевершена теза: територіальні громади мають отримати право розпоряджатися (лише розпоряджатися?) ресурсом в межах своєї території. А пан Льовочкін взагалі колись читав Конституцію України? А цікаво: генеральній прокуратурі України не цікаво, що саме підписує керівник адміністрації президента? Поки що мабуть нецікаво.

Отож, шановні громади, як вчить пан Льовочкін успішно очільника Львівської ОДА і навіть львівської Свободи: створюйте свої ради старійшин, ОСН – и, інші усілякі бутафорські структури, а ми тим часом швиденько розберемося з вашим лісом та землею.

І контроль відповідний матимемо навіть за тими, хто залишиться. Бо за місцевими державними адміністраціями зберігається право зупинення рішень органів місцевого самоврядування.

Я все ще маю сподівання, що у понеділок депутати Львівської обласної ради заставлять свого голову відкликати підпис під цим архаїзмом з періоду ранньої сталінщини, а також офіційно відмовляться від участі Львівської області в якості полігону чергових регіоналівських псевдо – реформ. Інакше як нищення нації через нищення самоврядування це не назвеш.

Ігор Гурняк, заступник голови партії «Демократичний Альянс», член КР Асамблеї ГО МСБУ