Давидівка, що має 300-річну історію й розташована усього за 13 кілометрів від Полтави, можна сказати, є типовим вимираючим українським селом: тут проживає 116 осіб, з них – 16 дошкільнят і 80% пенсіонерів; тут немає газу, електрика з постійними перебоями, немає медпункту, дитсадка, школи й навіть не ходить шкільний автобус. Після ліквідації радгоспу ім.Макаренка у селі іншого роботодавця не з’явилося, тож дорослі й діти тепер добираються в Полтаву на роботу й навчання, виходячи на трасу Харків-Київ, що за два кілометри від села.
– «Полтаваобленерго» ще торік обіцяло в плановому порядку замінити аварійні електроопори, дроти й трансформатор, та щось «не склалося», – розповідає депутат Ковалівської сільради від Давидівки Микола Лукашев. – Підприємці, яким Полтавська райдержадміністрація виділила 1,5 га землі поблизу Давидівки під цех металовиробів, теж пообіцяли Ковалівській сільраді допомогу у вигляді ремонту давидівського клубу, щоб людям під час дощу й холодів було де зібратися, але до кінця так і не доробили.
З діючої «інфраструктури» у селі лише скромний дитячий майданчик, встановлений торік тодішнім ковалівським сільським головою, а нині народним депутатом України свободівцем Юрієм Бубликом, та магазин, що відкрився півроку тому.
Утім, у день святкування Дня села погода була чудовою й давидівська територіальна громада майже в повному складі зібралася у затінку фруктових дерев у центрі села.
Щирі слова шани й подяки, грамоти й подарунки від нинішнього сільського голови Олександра Бублика – матері-героїні, яка виховала п’ятеро дітей, Наталії Козуб, ветеранам праці Катерині Савелі, Миколі Садошенку, Катерині Кізіній, Олександрі Сербіченко та Парасковії Артемовій, батькам новонародженого Гліба Козуба.
Публічне визнання заслуг старших у праці й громадській роботі владою, нехай і сільською, що подають приклад молодим, зв’язок поколінь і синергетичне відчуття належності кожного присутнього до громади й до народу – ось у чому сенс і сила таких свят, як День села.
Оптимістичний настрій заходу створила різномаїта концертна програма хорового ансамблю «Берегиня» Ковалівського сільського Будинку культури. А ще більше додав цілий казан смачного кулішу, що його зварили підприємці з Ковалівки.
Тож завершилося свято спільним частуванням, танцями й піснями.
Як суха верба, що з останніх сил пускає навесні молоді пагони, так і Давидівка намагається вижити. Жителі сподіваються, що друге дихання селу дасть його газифікація, угоду про яку ще торік Юрій Бублик уклав з «Нафтогазом України», а нині як народний депутат намагається спонукати до її виконання.
День села у козацькому селі Верхоли теж став найбільшою культурною подіє року.
Ковалівський сільський голова О.Бублик вручив подяки сільради найповажнішим мешканцям Верхолів, найстарші серед яких – Варвара Щербань та Федір Середа – перетнули 90-річний рубіж; багатодітним батькам, господарям найкращих садиб села, воїнам-інтернаціоналістам та ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, ветеранам праці-орденоносцям. Отримали відзнаку сільського голови й заслужений бібліотекар, член пошукового загону «Пам’ять» Олександра Солодовник – за велику роботу з пошуку й вшанування кількох сотень полонених, розстріляних гітлерівцями на околиці Верхолів під час Другої світової війни, та місцеві козаки, які встановили на тому скорботному місці пам’ятний знак.
Дітей (а їх у селі досить багато) розвеселяли клоун та пірати, розважалися вони й на атракціонах, а дорослим своє мистецтво представили хор «Берегиня» і хореографічний ансамбль «Фрідом» Ковалівського СБК, співак і композитор з Полтави Борис Волошанін та солістка ансамблю «Юність» Верхолівського СБК Даринка Толмачова.
Усі учасники свята за довгими столами у парку біля сільського Будинку культури посмакували кулішем, смаженою рибою та юшкою. Ті, хто давно не бачилися, розпитували одне одного про життя-буття, ділилися сімейними новинами. То справа, то зліва лунало: «А пам’ятаєш, як ми й до Києва дійшли, а таки не дали закрити наш клуб?! А як ми відстоювали нашу школу!..»
Справжня Україна – не на столичному асфальті й у міністерських кабінетах. Щира, відкрита, доброзичлива – вона на спориші в затінку власноруч насаджених беріз, кленів і лип, серед простих людей, з якими виріс, розмовляєш однією мовою й співаєш тих же пісень.
Завершився День села у Верхолах дискотекою та фейєрверком.
Людмила Кучеренко