Існує проблема. Вона зветься Постанова Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР”. Цей акт каже, що “до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України”.
“Відповідний акт законодавства” давно прийнято, і зветься він Конституція України 1996-го року. Проте дотепер, на підставі тої постанови в Україні деякі суб’єкти владних повноважень, зокрема вважають чинним запліснявілий совецький указ щодо порядку організації і проведення зборів, демонстрацій тощо. В Україні не існує офіційного переліку совецьких актів, які, будучи застосованими владцями, впливають на наші права і свободи. Неподобство? Однозначно.
Більше про проблему тут: Совок Януковича.
У щорічному Меморандумі щодо свободи мирних зібрань в Україні ми (себто Інформаційний центр “Майдан Моніторинг“) адресували гаранту, поміж іншого, і таке:
Вважаємо за необхідне зазначити, що наразі в Україні відсутній офіційний перелік актів колишнього СРСР, які вважаються державою чинними відповідно до Постанови №1545-XII, що обмежує право громадян України знати про свої права і обов’язки, суперечить фундаментальному принципу правової визначености, порушує право на інформацію, призводить до непорозумінь в адміністративній практиці та судочинстві. На попереднє наше звернення до Міністерства юстиції нам було повідомлено, що створення такого офіційного переліку “не передбачено законодавством” і що ці акти “визначаються відповідно до компетенції” органами виконавчої влади що, на нашу думку, є юридичним нонсенсом. Подальше наше звернення з того ж питання до Президента України чомусь було переслано Адміністрацією Президента (без надання інформації про резолюцію глави держави) до Кабінету Міністрів України, а звідти – знову до Міністерства юстиції. Невідкладно вирішити проблему складення та оприлюднення офіційного переліку принаймні тих нормативних актів колишнього СРСР, які вважаються чинними і зачіпають права і обов’язки людини і громадянина, ми пропонуємо Президенту України, Кабінету Міністрів України, Міністерству юстиції України та очікуємо належної реакції від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Враховуючи традиційно туманну відповідь з АП, ми перепитали про прийняте рішення. Ось – нова відповідь посадовця:
Практика свідчить, що чимало добрих справ було, навіть за добрих намірів, зведено на пси шляхом, подібним до передання питань на засідання структур, схожих на робочі групи при координаційних радах.
Ми трохи почекаємо, а далі, якщо не буде результата, то проблема піде до суду, адже якщо гарант не гарантує українцям право знати про свої права і обов’язки, то, як сказано у Конституції, “держава відповідає перед людиною за свою діяльність”
Совок must die.
Олександр Северин, к.ю.н.,
ІЦ “Майдан Моніторинг”