За останні два дні, принаймні у моїй свідомості відклалось єдине – як би Янукович не старався бути добрим і щирим в стосунках з Путіним, ВВП все одно не прийме дружбу. Йому Янукович потрібен лише в якості трофею. Так само, як і Україна і наша державність.
Але дивує інше – чому політикум мовчить? Чому мовчить ЮВТ, чому мовчать лідери трьох опозиційних фракцій? Це не проблема лише Януковича. Був би на його місці хтось інший – великий демократ, чи кривавий тиран – ставлення було б таким самим. Бо це відношення до держави Україна як такої, яку у Білокам’яній не сприймають, як самостійного суб’єкта зовнішньої політики.
Я розумію, що кожен з тих, хто промовчав, з одного боку не вважає за доцільне заступатися за політичного опонента, з іншого – плекає надії на підтримку ВВП в 2015 році. Але ви ж зрозумійте, що так все просто не буває. Усі, кого підтримував Путін, в підсумку були викинуті з політики. Не буду називати прізвищ, все й так зрозуміло.
Тому вважаю що в питаннях, які стосуються захисту держави, честі і гідності нашого народу, не повинно бути пихатості і поділу на владу і опозицію. Якщо гуртом і батька легше бити, то так і слід діяти, а вже потім розбиратися всередині, хто з нас був правий, а хто – ні.
Наша спільна позиція має бути однією: захищати державу, рухатись разом – влада, опозиція і народ – до Європи. Тоді ми будемо державниками.