Зусиллями всього однієї небайдужої людини, Костянтина Сушка, в типовому українському селі Бабино створено чудовий музей історії української нації.
Село існує майже 4 тисячі років. Це Верхньорогачинський район Херсонської області. У селі зараз біля 200 мешканців.
Жеронва в яких мололи зерно.
Українська пічка
Шолом пожежника. Початок 20 століття.
Найцийніший єкспонат музею – ступка жреця. Доба бронзи.
В руках Константина Сушка уникальній інструмент яким творився голод в Україні. Це металевий шуп приблизно метрової довжини. Цим шупом комсомольці штрикали землю вишукуючи сховане селянами зерно.
У 1929 році комсомольці завітали до діда Сушка робити продразверстку. Дід Сушко, примінивши силу, вігнав комсомольців з двору та забрав шуп. Зі словами, памятай синку хто наші вороги, та передай моїм онукам, сховав шуп у камишову стріху.
1967 року Иван Сушко перекривав хату шифером та знайшов шуп і розказав дідову історію своему синові Константину Сушку. Цей шуп найцинніша реліквія родини Сушка.
Більше фото та коментарів можна побачити тут.
Джерело: Олег Зайченко
ПАНЕ КОСТЯНТИНЕ! Звяжіться з Наталею Околітенко по емейлу: natalya_okolitenko@ukr.net
Я працюю в єдиному /на жаль/ багатотиражному українському ж-лі “Жінка” й маю для Вас цікаву пропозицію.
Чолом, Пане Костянтине! Робите справу, яку має робити жирне чиновництво в мінкультури…
Нехай Бог помагає!(наш Бог)