Джерело – Радіо Свобода
Соціопсихолог Віктор Пушкар розповів в ефірі «Молодь Плюс» розповів про те, навіщо країні потрібна адекватна система статевого виховання і чим загрожує її відсутність.
– Як ви оцінюєте «адекватність» українського суспільства у аспекті статевого виховання?
– Я думаю, українське суспільство стало адекватнішим у цьому сенсі, ніж воно було у часи УРСР. Тоді була одна крайність – практично повне замовчування питань статі, діти і підлітки про це дізнавалися з випадкових джерел. Зараз є небезпека, що буде інша крайність – мало не викладання основ квір-теорії у дитячому садку… Або ще одна крайність – релігійний фундаменталізм і знову повне замовчування питань статі. Між цими крайнощами треба якось балансувати.
– Але багато українців живуть цінностями тієї епохи. Чи готові українці відкрито обговорювати питання статевих стосунків?
– Я думаю, готові. Навіть за пізнього Радянського Союзу, коли почалася перебудова, з’явились дослідження Ігоря Кона, якісь переклади з американських джерел, той же Кінсі. І все це можна було вільно купити і вільно обговорювати.
– Багато у кого виникають сумніви, чи не зарано говорити про це зі школярами.
– Може трапитись і так, що говорити з дитиною про це стане запізно. Виховання в першу чергу є вихованням особистості, і вже потім – вихованням якогось сферичного конструкту гендеру у вакуумі. Людська сексуальність є індивідуальною. А батьки і школа мають виховувати особистість, якщо у них є така змога.
– Уникання таких тем у родинах – це більше проблема української системи освіти чи це проблема інституту сім’ї? Чи дійсно треба проводити роботу із батьками?
– Я думаю, що батьки, все-таки, мають почати з себе, бо перші питання, які стосуються статі, діти ставлять у дуже ранньому віці, і їм не треба брехати. Тобто є правда, яку краще не знати у п’ять років, і з цією правдою і деяким дорослим не дуже комфортно, але пояснювати те, що можна пояснити варто, а що не можна – якось відкласти на потім.
– Українські батьки свідомо уникають цих тем чи вони просто не мали можливості самим отримувати таку освіту?
– Є консервативні родини, є родини модернові і навіть постмодернові. Батьки не можуть привити дитині ті цінності, яких не мають самі. З цього треба починати.
– Тобто існує проблема некомпетентності батьків?
– Так, не всі батьки на цьому розуміються.
– В Україні сьогодні складно не враховувати релігійний фактор. Чи коректним є введення уроків сексуального виховання, це ж може образити релігійні почуття вірян (не тільки християн)?
– У нас є державна загальноосвітня школа, у якій є державні програми, ті самі основи здоров’я, я вважаю, що це правильний предмет. Основи здоров’я вивчає мій син, і нічому поганому там не вчать. Якщо є сильно релігійні люди, вони можуть об’єднатися і відкрити свою власну релігійну школу, і хай там цьому не вчать, це їхнє право.
– У церкви, як свідчать дані соціологів, в Україні рівень довіри найвищий. Чи могла б церква взятися за статеве виховання українців? В Україні священики деяких конфесій вже пробують говорити з прихожанами про секс…
– Деякі конфесії практикують. А деякі деструктивні культи використовують людську сексуальність як «наживку», на яку вони ловлять людей, що страждають на невігластво у цій царині. Можна згадати практики конфесії Сандея Аделаджи, куди збирали не зовсім статево вдоволених людей і роздавали їм брошури зі статевого виховання. До речі, не такі вже й погані брошури…
– А чи були якісь позитивні приклади, коли церква про це говорила?
– Почнімо з того, що ми живемо у світській державі, і якщо до якоїсь конфесії у нас належить більше людей, а до якоїсь менше, то це навряд чи означає, що держава має стати на бік якоїсь однієї з конфесій. У православних тут одна точка зору, у католиків – інша, а в мусульман та іудеїв – ще інша.
– Українські вчителі кажуть, що питання гомосексуальності не висвітлюється в навчальній програмі. Чи готове українське суспільство говорити про це?
– Говорити про це треба. У кожній популяції дійсно близько 5% гомосексуалів. Це не залежить від пропаганди, не залежить від освіти. Тобто як їх було % у Радянській Україні, так їх є і зараз. І чи маємо ми право робити цих людей примусово нещасними? Але варто пам’ятати, що у нас є сексуальні меншини, і є, так би мовити, «сексуальна більшість», люди гетеросексуальної орієнтації, із просвітою яких також не все гаразд.
Якщо це кожен двадцятий, то за статистикою, у кожному класі може бути гомосексуал, який, можливо, навіть ще не усвідомив, що він чи вона є не таким чи не такою, як інші. До інформації треба підходити обережно. На те є педагоги, щоб вони зважали на те, що саме розповідають дітям. Але говорити про це дійсно потрібно.
– Противники цього стверджують, що розмови про секс і гендер сприяють відмові від так званої традиційної сім’ї. Чи це так?
– А в якому обсязі у нас збереглася традиційна сім’я? Якщо є сім’ї, які дотримуються певної релігійної традиції. Вони можуть писати заяву про відмову від цих уроків, це також частина свободи совісті та релігійних переконань.
– Людям, що відстоюють обов’язкове сексуальне виховання у школі, закидають, що насильство і асоціальна поведінка якось пов’язані із обговоренням таких тем?
– Приблизно півроку тому я проводив дослідження в установах виконання покарань на замовлення Харківської правозахисної групи, і власне, я трохи спілкувався із підлітками, які відбувають покарання. Надміру освіти я у них не помітив, скоріше – нестачу.
Якщо дитина випадає із типового виховного процесу, батьки цією дитиною не займаються, вчителі теж не знають що робити після цих недоліків домашнього виховання, то, звичайно, ризик якогось криміналу підвищується. Власне, невігластво якраз частіше спричиняє злочини на статевому ґрунті, зокрема, зґвалтування.
– Тобто зґвалтування – це недолік системи освіти? Чи компетентними є українські педагоги, щоб такому запобігати?
– Це питання. Я теж вчився у радянській школі, у нашому підручнику з біології статі взагалі був присвячений аж один урок, і вчителька сказала: якось подивіться самі. Мені пощастило, що у мого батька була перекладена з англійської книга про секс, і я десь у тринадцять років цю книгу прочитав. Це ж не означає, що я одразу почав експериментувати з дівчатами і випробовувати усі тридцять позицій, які були там описані. Сьогодні є більш компетентні педагоги, є менш компетентні, і потрібно це якось відстежувати і коригувати.
Потрібно, щоб охочі могли отримати цю інформацію із якихось надійних джерел.
– Чим загрожує відсутність системи статевого виховання на шкільному чи сімейному рівні для суспільства загалом? Які наслідки це може мати?
– У нас буде багато нещасних людей, які не зможуть створити собі нормальні сім’ї. І це призведе до подальшого розпаду інституту сім’ї навіть у тому вигляді, у якому він зараз у нас представлений.
– А чи є загроза, що статевому вихованню приділятиметься забагато уваги?
– Яка загроза? Діти знатимуть, що таке біологічна стать, що таке гендер, що таке індивідуальна сексуальність. Єдине, що не потрібно це давати їм надто рано, до того, як діти самі почали цим цікавитись. У період статевого дозрівання підліток починає помічати, як змінюється його тіло. Тоді треба пояснити, заспокоїти…
Курс «Основи здоров’я» починають викладати у п’ятому класі, але не все розповідають у п’ятому класі, дещо – у дев’ятому. Я вважаю, це – нормально. Я думаю, батьки, яких це цікавить, можуть взяти підручник і прочитати, що там написано. Я читав підручник із основ здоров’я і якихось особливих зауважень до нього не маю.
– Як ви думаєте, правильно вивчати сексуальне виховання у рамках ОБЖ чи біології чи потрібен окремий якийсь урок?
– Ні, не думаю, що окремий урок потрібен.
Почалося. Те, проти чого виступають батьки у Германії (і за що батьків садять до в’язниці) – примусове промивання мізків 8-річним дітям з показом порнографії – доповзло і до України.
Цікаво, що ці промоутери дістають за свої старання?
Не відаю, що у “германії” відбувається, але досить поінформована, що у Німеччині нормальні батьки дбають про своїх дітей і так, як це їх кров і плоть, трактують їх з відповідною пошаною, а отже знаходять доступний шлях як витлумачити їм про усе відповідно до віку і статі.
Очевидно, що трапляються півголовки, які не можуть відрізнити статевого виховання від порно, тоді, очевидно, держава МУСИТЬ втрутитися. І дуже правильно, що карають немилосярдно, бо зламана дитяча доля це зламана людина на усе життя.
Виховання це перш за все довір’я поміж людьми. Довір’я дитини можна зрадити лише раз. Пан Пушкар правильно наголосив, що НЕ ТРЕБА БРЕХАТИ ДИТИНІ, бо це дорога в нікуди.
Якщо у Вас є підозра, що “Те” ( не розумію, чому Ви його так величаєте) “доповзло до України”, а людина, яка намагається відкрити очі широкому загалу “така ж сама”, тоді раджу Вам ще раз перечитати його інтерв’ю, а може ще й з десяток разів, щоб зрозуміти про що йде мова. Даруйте, але коментувати у такий спосіб як зробили Ви наочно підтверджує існування цієї проблеми серед дорослого населення, вже не кажучи про дітей таких дорослих.
Не знаєте, що відбувається у Германії? – Ну то познайомтесь, хто вам заважає у епоху глобальної мережі.
A Christian father spent another day in a German prison Saturday, March 26, after refusing to pay a fine for not allowing his children to attend government-run “sexual education” classes, his lawyers said.
http://www.worthynews.com/10135-germany-jails-christian-parents-over-sex-education-row
German school children as young as five were given a sex-education book giving graphic advice on how to put on a condom and how to achieve orgasms.
Outraged parents complained when youngsters at a school in Berlin were given the book, called ‘Where Do You Come From?’, which features explicit cartoon depictions of sex.
Read more: http://www.dailymail.co.uk/news/article-2315185/Five-year-olds-Germany-given-sex-education-book-achieve-orgasms-condom.html#ixzz2dPV6UStE
Ось як коментує цю новину британець – посперечайтесь з ним: “Заради Бога, я розумію, що ми повинні вчити дітей про те, звідки беруться діти, але невже це дійсно необхідно вже ще й пояснювати про оргазм? Кажучи їм, що секс може приносити задоволення – це просто заохочення підліткової вагітності в масовому масштабі, немає ніякої потреби в цьому. Абсолютно жахливо”.
Ліберасти, якщо ви не зупините наступ на права традиційної сім’ї виховувати своїх дітей так, як батьки вважають за потрібне, ви дістанете вибух.
Школа чи уряад не повинні нічого нав’язувати, та й не це потрібно дітям – ще один забавний клас, похіхікати над смішними картинками та попідколювати цнотливих.
Дітям потрібні довірені радники – такі, до яких можна звернутись з проблемних питань, включаючи секс, і дістати пораду, або й допомогу, при тому гарантуючи конфіденціальність звертання.
Але для цього потрібні спеціалісти вищої кваліфікації, а в Україні і звичайних професіоналів з вогнем не знайдеш. І з ними ви збираєтесь проводити сексуальну реформу у школі? Ви її дістанете, тільки це буде не реформа, а революція, на зразок тієї у США чи тій же Британії, де після 7-го класу в школі вже не залишається незайманих дівчат.
Але зате нема нещасливих, усі задоволені! Мами шльондри, доньки шльондри, та й сексментори тежи колись самі були шльондрами. Повний ажур.
Дорогий пане Віктор Пушкар! ДЯКУЮ ВІД ЩИРОГО СЕРЦЯ за надзвичайно повчальну розповідь. Інтерв’ю направду ПРЕЦІАКВЕ, бо наголошує на ключові питання теми про яку “всі все знають” і не знають багато( щоб не сказати… нічого) і чомусь, (можливо за браком знань )не хочуть говорити з молодим поколінням.
Як на мій погляд – табу повалюється! Cлава Вaм і честь за це!
Як людина трактує власну сексуальність і як шанує її в інших – власне й творить повний образ її i як громадянина. Недарма ж кажуть, що наше тіло – це наша церква. Дуже сумно, що трапляються батьки роль яких закінчується на створенні ногово життя з лише частковим задоволенням потреб дитини ( харч, одяг, домівкa).
Добре, коли ще у батьків досить виховання, що може послужити так-сяк за основу поведінки ( повага у подружжі, сім’ї, спільноті). Aле, як показує досвід з кожним днем дозрівання молодшого покоління ці правдиві цінності якось відходять у небуття, бо підмінюються маловартісним і навіть відверто вульґарним. Для молодої людини це дуже велике випробування, а особливо, коли нема до чого порівнювати. Зрештою, їм так хочеться бути сучасними, “прогресивними” під кожним оглядом, раз і на завжди “порвати” з архаїзмом та різними заборонами. Чи можна їх за це ганьбити? Ні!
Ні для кого не таємниця, що здеградовані, але далеко не дешеві ( щодо б’юджету) фільми та часто- густо безлична видана на дорогому папері періодика не сприяють вихованню людей, а навіть навпаки знищують усе те добре, що зуміло надбати попереднє покоління. Це дуже сумно відзначати, бо це на кожному кроці!
Так, як світло смолоскипа у темряві Ваш свіжий погляд додає надії на зміну до кращого. Лише так, як Ви робите – відкрито, мудро й відважно поборюєте цей сексуальний нігілізм в Україні серед мас..
Бажаю Вам наснаги продовжувати цю нелегку, але таку потрібну працю. Бажаю, щоб Ваші мудрі слова не падали на “глухі вуха” тих, кому справді дороге ЖИТТЯ, ДУХОВНІСТЬ і навіть СВОБОДА. Бо це усе так міцно пов’язане, що брак знань в одній ділянці тягне недоліки у всіх решта сторонах буття.
Щасти Вам, Боже!
Дуже дякую, шановний Пане/Пані за відповідь, але найголовніше за подані ланки першоджерела, бо не знаю як Ви, але особисто я не люблю дискутувати над чимсь без попереднього ознайомлення. Інтернет на жаль, для мене має репутацію “великого смітника” у який скидається усе підряд. Для того, щоб відділити зерно від полови треба багато часу і очевидно хоч якісь попередні знання. Отже, ще раз дякую за “підказку” . бо брак часу не дозволяє навідуватися на цю сторінку частіше, ніж раз або два на місяць.
Що можу сказати за прочитане. Якщо кореспонденти були скропульозними у своїй праці і передали усе точно, то моя думка тут така – подавання 5- річним саме таких деталей абсолютно зайве. Хтось перейшов рамки здорового глузду ( маю на увазі тих, хто затвердив такий клас). Скажу більше, що не можна від дітей відбирати дитинства саме надмірною інформацією. На все є час. Тут виникає багато запитань чому школа вдалася до такого кроку?
Інше, що приходить на думку це писала людина і це її думка. Так само, як ми з Вами маємо свої думки. Це не означає. що автор повністю має рацію, коли наголошує, що “секс приносить задоволення,а це запрошення до підліткової ваготності”. Завдання таких класів є розвіяти міфи про одностороннє трактування. Так само повинні бути висвітлені сторони наслідків того “задоволення”, коли молода людина не має ані достаньо освіти, ані певного місця праці і сталого заробітку, щоб утримати себе і відповідно нове життя, яке він/вона стоврює.
Дозрівання молоді йде значно скоріше, ніж навіть 20 років тому завдяки безмежній відкритості цієї теми через різні джерела. Деякі батьки за будь- яку ціну уникають розмови на ці теми, тому залишається або школа, або вулиця. А якщо вулиця є джерелом, то тут вже не про задоволення – тут йде мова про тиск на людину від оточення однолітків (і найскоріше це у школі) Ми не можемо зупинити цього явища вповністю навіть, якби дуже хотіли. Тут справджується вислів, якщо не можеш щось перемогти – долучися.. Отже треба мудро долучитися до того, що підсуває час нового покоління та сподіватися, що терпеливе пояснення багатьох аспектів таки зможуть встановити рівновагу у цьому спантеличеному світі. Про це й говорив Пушкар.
“Та й не це потрібно дітям — ще один забавний клас, похіхікати над смішними картинками та попідколювати цнотливих”. Ви момоволі стверджуєте, що проблема таки існує і вона не нова, бо оте хіхікання та підколювання йде з боку “досвідченіших” поколіннями, лише з тією різницею, що збільшився відсоток тих, що щось знають по відношенню до тих, що взагалі нічого не знають. Але чи вони справді розуміють свою “перевагу” так як повинні? Дуже і дуже сумніваюся.
Нещодавно моя сусідка- 5- класниця прийшла додому у дуже поганому настрої. Я це зауважила і запитала у чому справа. Відповідь коротка “нас з товаришкою обзивають лезбіянками”. Питаю “Чи ти знаєш, що це означає?” Ні, але напевно щось погане. У той день я поговорила з її мамою на цю тему. Для мами вона ще “замаленька” на такі теми. Так, я б також не хотіла говорити своїй донці про певні речі, але психічне здоров’ я дитини для мене на першому плані. Для мами вона замаленька, але поза стінами хати вона вже задоросла, щоб не знати цього. От Вам і зайве і непотрібне.
Беззаперечно, що проводити лекції повинні кваліфіковані вчителі. Так само, як мають бути кваліфіковані з української мови, математики та інших важливих предметів, які викладаються у школі. Погоджуюся, що відчувається брак спеціалістів, однак вони є і це від нас з вами залежить чи рівень буде підвищуватися чи падатиме. Згадаю цього батька німця, якого посадили до в’язниці за неспалту кари через відмову. Тут виникає запитання ЧИ ВІН УПЕРТО ( не знаю достовірно про що йдеться, але тому, що так хочу) ЧИ СВІДОМО спричинив цю колотнечу, бо знав рівень викладу?Чи запитав дітей чи вони хочуть відвідати ці лекції? Бо якщо діти не бажали, тоді я повністю підтримую батька ( навіть, якщо це державна програма), Не всі програми працюють, а тому уряд мусить знати з чим люди не згідні, чи де треба допрацювати.
Досить дивно звучить “Мами шльондри, доньки шльондри, та й сексментори тежи колись самі були шльондрами”. Звідки це прийшло? Зрештою хтось з тими “мамами і доньками” волочиться і скоріш усього протилежна стать. Якщо вже кидати болотом, то у чоловіків у першу чергу. Чи даєте собі справу про ситуацію жінки в українському суспільстві? Інколи терпить наругу не тільки від власного чоловіка, але й на роботі від “шефа”. Шкода, що така статистика в Україні також “непотрібна”, а вона б точно виявила який стан статевого виховання громадян.
Не люблю даремно людей дратувати, але маю ще одне запитання. Ви завжди відстоюєте свою першу думку, навіть, якщо вона помилкова? Я делікатно звернула Вашу увагу на українську назву країни , бо пишите по- українськи досить грамотно , вже не кажу , що мислите також по- українськи, а тут “Германія”. Чому? Це багато говорить про людину.
Шановна пані Олеся!
Дякуючи Богові, наша з вами дискусія, як і стаття, що її викликала, кануть у Лету і ніякого впливу на ситуацію не спричинять.
Відносно Германії ви, мабуть, праві, хоча дебати тут не за чистоту мови.
Ваші судження в більшості базуються не на фактах, а на емоціях. Деякі ваші заяви просто наївні, як ота пропозиція спитати дітей (ага, 5-ти і 7-ми річних), чого їм хочеться. Морозива і бавитися у ігри по 24 год, хіба ви не знаєте цього?
Відносно шльондр… Я бачу, ви нічого не знаєте про те, що відбувається у західних, зокрема американських школах (і вже почалося і в українських також).
Ви також праві у тому, що коли я не бачу переконливих аргументів – я стою на своєму.
І головне у моїх коментарях було ось це: я відстоюю право батьків вирішувати, чи потрібно їхнім дітям відвідувати такі заняття. А ви, ви за те – щоб “залізною рукою” заганяти дітей у “щастя”?
У тій самій – добре, Німеччині – ніхто навіть і не намагався почати з батьків: розпочати дискусію у суспільстві і заслухати думки, а вже потім розробити компромісні програми і підручники. Натомість, немов у тоталітарній державі, примусово спустили зверху і оборонились законом. Дуже сучасно і демократично, справжній приклад для наслідування.
Сексуальні стосунки – це елемент культури. Західна культура давно перестала бути взірцем у багатьох аспектах. Україна краще б перейнялася збереженням того кращого, що має у власній культурі, тоді і сексуальні стосунки (включно з повагою до жінок) будуть на належному рівні.
(Хіба що мова йде про створення робочих місць для безробітних сексопатологів; це може й була скрита мета цієї публікації).
Пані Олеся, дякую за високу оцінку цього матеріалу. Але також варто подякувати за нього і журналістам “Свободи”. Андрій Баштовий і Анастасія Москвичова задавали правильні питання; мені в такому форматі було відносно легко висловитись.
Висловлені думки є спробою знайти баланс між крайнощами. Для розбудови релігійного фундаменталізму нам бракує фундаменталістів, і це добре що їх в нас бракує. Так само небагато прихильників радикального секс-виховання, повного заперечення біологічної статі і традиційних уявлень про гендер. Шлюбний кодекс, написаний Волхвинею Зореславою, попри серйозні розбіжності з нею у науковому світогляді, не найгірший з чинних в Україні.
Я міг би згадати ще декілька проблем. Наприклад, ранній початок безладного статевого життя у частини підлітків. Більш того, в останні роки нав’язування лицемірної радянської моралі це теж було. Коли 16-річний хлопець в свій перший раз ловив венеричне захворювання; або 14-річна дівчина робила свій перший аборт. Це теж патологія, якої можна запобігти, вчасно надавши підліткам інформацію про наслідки. А з християнської точки зору аборт є значно більшим гріхом, ніж позашлюбний секс.
Дитина приблизно до року з психологічної точки зору не є дівчинкою або хлопчиком; а близько року вже починається диференціація. Тому “безстатеве виховання” психологічно калічить дітей, і в тих країнах, де його впроваджено, це поступово сильно вилізе боком. Як свого часу наплодила психічно травмованих людей теорія “безфрустраційного виховання”. Не так давно було прийнято “лікувати” підлітків від мастурбації; або репресивно привчати до горщика немовлят з 5-6 місяців. Сподіваюсь, що поступово і безстатеве виховання стане історією великої педагогічної помилки.
Але й наші звичайні соціальні уявлення про стать теж містять елемент патології. Наприклад, чомусь в дитячому садку всім хлопчикам на свято дарують машинки, а дівчатам – ляльки. Наче хлопчик в жодному не буде батьком, а в дівчинки напевне не буде авто і водійських прав…
Пане Віктор Пушкар. Ясно що Ви вважаєте, що гомосексуалізм це природно і не залежить від виховання. Але Ваші приклади з римського війська та інші підтверджують тільки проявлення збочень. Ще на рахунок 5% гомосексуалів. Якщо б так було б то мені ясно, що вони для мене не були б не поміченими. Але мені за своє не коротке життя до недавнього часу не зустрілось ні одного гомосексуаліста. Лише недавно виникло наступне. Я знаю одного хлопця. У нього була сильна та нещасна любов до дівчини, вона вибрала іншого. Після цього він хотів покінчити життя самогубством. Потім лежав у психлікарні і визнаний шизофреніком. Після цого він заспокоївся на тому що став гомосексуалістом (може якийсь протест проти жіноцтва яке в лиці тієї дівчини причинило йому сильного болю своєю відмовою). Перший протест був в намаганнях покінчити життя, другий перехід в гомосексуалізм. Тут разом з протестом ще й пошук простого виходу для своєї сексуальності. Тому я не вірю коли кажуть, що гомосексуалізм являється природним і не залежить від виховання і від інших факторів. Це питання вкрай важливе не тільки для спеціалістів, але для всіх громадян держави. Мені не подобається що на основі вказаних 5% в шкільних класах вишуковують неіснуючого природного гомосексуаліста, а достовірно не знайшовши призначають. Мені не подобається перспектива рівноправства, коли деякі хлопці чи дівчата в школах, інститутах будуть відкрито залицятись до осіб своєї статі, неначе це нормально (не думаю, що вам було б байдуже коли б такі залицяння були б до ваших дітей чи онуків). Повторю, що в зв’язку з важливістю, твердження про наявність природних гомосексуалістів (які не являються гермофрадитами) це не тільки справа спеціалістів, але повинно бути чітко доведеним широкому загалу, в тому числі ці доводи мають бути доступними кожній людині, яка захоче ознайомитись з цими доводами. На рахунок осоливих прав, то збоченці також мають мати права, але інші ніж природні гомосексуалісти наявність яких загалу не доведено. Попрошу, не стверджуйте якщо Ви достовірно не знаєте і не заплутуйте довірливих людей, а якщо знаєте, то у Вас є доводи, викладіть на загал щоб люди знали.
сексопатологи і психотерапевти в нас ще довго не будуть безробітними; так само довго не будуть безробітними підпільні абортмахери. Відсутність в людей нормального статевого життя створює ринок сексуальних іграшок для самотніх і підвищений попит на порно; травматичний сексуальний досвід створює попит на релігійний фундаменталізм. А надкомпенсовані збочення законодавців спонукають їх боротись за “суспільну мораль”. BDSM активно борються LGBT, оскільки Збоченець це завджи Інший. А ми тут просто плюшками бавимось…
Пане Віктор Пушкар. Стаття цікава. Але на рахунок 5% гомосексуалістів в кожній популяції, я пошукав в інтернеті. Пишуть, що дослідження про кількість гомосексуалістів далеко не однозначні і дослідження причин також не має однозначного підтвердження про природний характер цього явища. Крім того я знайшов, що є дані що в сільській місцевості кожен сьомий хлопець мав сексуальні зв’язки з свійськими тваринами. Є така інформація що цариця Катерина 2 також мала зв’язки з тваринами. В чому ж природа тут? На рахунок гомосексуалізма ще доповню, що в США є психолог, яка вважає що гомосексуалізм це залежність, така ж як залежність від алкоголю, наркотиків, тютюну. І вона успішно лікує гомосексуалізм в бажаючих. Методи вона не коментує, але є дані від людей які лікувались. Чоловікам зображення оголенного тіла чоловіка вона супроводжує больовими діями на чоловіка, для жінки навпаки. Оголене зображеня тіла протилежної статі також чимсь супроводжує, що викликає позитивні емоції. Очевидно, що питання гомосексуалізму не таке вже однозначне і люди мають право на різні погляди на це. Хоча безумовно кожен сам хазяїн свого тіла і має право розпоряжатись ним по своєму, так же як людина має право виріщувати курити тютюн чи не курити.
Пане Валентин, тут сильно залежить від кількох чинників.
1) кого ми вважаємо гомосексуалом.
Є критерій статевого потягу до людей тієї самої статі, і є критерій поведінки (ті, хто має статеві контакти). Вони не завжди співпадають. Якщо бідна дівчина дає “папіку”, це не означає, що папік викликає в неї збудження; так само гроші можуть бути основною мотивацією і в одностатевих контактах.
Історично була така цікава практика в римському війську, що старші солдати обирали собі побратимів серед молодших. І вчили їх не тільки воювати. При тому виходячи на дембель легіонери одружувались і нормально жили з жінками. Зараз теж у суспільствах де дошлюбні зв’язки суворо табуйовано, існує або зоофілія, або особливо ніжна одностатева дружба підлітків. При тому більшість з них, коли виростає, веде гетеросексуальне життя. Підлітковий спермотоксикоз у хлопців то штука досить сувора. Про одного мого знайомого казали, що як намалювати вагіну на паркані, він і то збудиться. І то була щира правда…
Якщо ж ми долучаємо до гомо- бісексуалів, скажімо, 40% гетеродосвіду і 60% гомодосвіду, що частіше буває в жінок, картина ще складніша.
2) методи оцінки. Якщо взяти будову тіла і гормональний баланс, результати будуть одні. Якщо оцінювати через рефлекси, наприклад, реакція на відверте відео, дещо інша. Через співбесіду теж можна багато що дізнатись, якщо її веде грамотний фахівець.
3) щодо лікування гомосексуальності тут я скоріше налаштований скептично. Може бути що людину в молодості привчили до гомосексу якимись напівнасильницькими способами, через психологічний тиск, тощо. Але це трапляється нечасто. Отримати секс через підкуп простіше, ніж дійсно поміняти орієнтацію. Виховувати рефлекси чи міняти гормональний баланс можна, але так з людини роблять асексуального каліку.
Пане Віктор Пушкар. Ясно що Ви вважаєте, що гомосексуалізм це природно і не залежить від виховання. Але Ваші приклади з римського війська та інші підтверджують тільки проявлення збочень. Ще на рахунок 5% гомосексуалів. Якщо б так було б то мені ясно, що вони для мене не були б не поміченими. Але мені за своє не коротке життя до недавнього часу не зустрілось ні одного гомосексуаліста. Лише недавно виникло наступне. Я знаю одного хлопця. У нього була сильна та нещасна любов до дівчини, вона вибрала іншого. Після цього він хотів покінчити життя самогубством. Потім лежав у психлікарні і визнаний шизофреніком. Після цого він заспокоївся на
тому що став гомосексуалістом (може якийсь протест проти жіноцтва яке в лиці тієї дівчини причинило йому сильного болю своєю відмовою). Перший протест був в намаганнях покінчити життя, другий перехід в гомосексуалізм. Тут разом з протестом ще й пошук простого виходу для своєї сексуальності. Тому я не вірю коли кажуть, що гомосексуалізм являється природним і не залежить від виховання і від інших факторів. Це питання вкрай важливе не тільки для спеціалістів, але для всіх громадян держави. Мені не подобається що на основі вказаних 5% в шкільних класах вишуковують неіснуючого природного гомосексуаліста, а достовірно не знайшовши призначають. Мені не подобається перспектива рівноправства, коли деякі хлопці чи дівчата в школах, інститутах будуть відкрито залицятись до осіб своєї статі, неначе це нормально (не думаю, що вам було б байдуже коли б такі залицяння були б до ваших дітей чи онуків). Повторю, що в зв’язку з важливістю, твердження про наявність природних гомосексуалістів (які не являються гермофрадитами) це не тільки справа спеціалістів, але повинно бути чітко доведеним широкому загалу, в тому числі ці доводи мають бути доступними кожній людині, яка захоче ознайомитись з цими доводами. На рахунок осоливих прав, то збоченці також мають мати права, але інші ніж природні гомосексуалісти наявність яких загалу не доведено. Попрошу, не стверджуйте якщо Ви достовірно не
знаєте і не заплутуйте довірливих людей, якщо знаєте, то у Вас є доводи, викладіть на загал щоб люди знали.
скорей с тюрьму, скорей в капкан
не гитлер, не наполеон,
продажний зековский пахан
ведет страну в євросодом