Побиття, удушення, електрошокер до геніталій – такі засоби переконання застосовували правоохоронці, аби пан Тарасов зізнався у крадіжці авто. Також міліціонери схилили заявника відмовитись від послуг адвоката, який, скоріше за все, завадив би такому «ефективному» розслідуванню.
Аргументи міліціонерів спрацювали і вони отримали явку з повинною, яка стала ключовим доказом по справі.
Лікарі зафіксували ушкодження, нанесені міліціонерами. Згодом Європейський комітет з попередження катувань відвідав Тарасова у 2000 році та згадав цей випадок у своїй доповіді. Проте ані прокуратура, ані – згодом – суди не звернули на це уваги.
На судовий розгляд Тарасова приносили на носилках, адже у нього почались серйозні проблеми з хребтом, через які він не міг ходити і сидіти. В зв’язку зі станом здоров’я Олексій Тарасов навіть не зміг сказати останнє слово. Суддя про всяк випадок, запросив в зал засідань лікаря. Але розгляд справи переносити не став.
Результатом несправедливого розгляду став вирок суду, яким Тарасова позбавили волі на п’ять років.
Варто зазначити, що місцеву прокуратуру, яка не побачила порушень з боку міліції, та підтримувала обвинувачення, спираючись на явку з повинною, очолював доктор юридичних наук, професор кількох київських вищих навчальних закладів, заслужений юрист України, кавалер ордена «За заслуги» II і III ступенів, член колегії Генеральної прокуратури України, член Вищої ради юстиції України, член Національного антикорупційного комітету, член робочої групи з реформування прокуратури та адвокатури, член робочої групи з реформування кримінального судочинства Ренат Кузьмін.
Європейський суд з прав людини, на відміну від українських суддів усіх інстанцій, визнав застосування катувань до заявника та порушення його права на захист.
Олексія Тарасова в Європейському суді з прав людини представляв Аркадій Бущенко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини. За його словами: «Це була одна з перших скарг, де ставилося питання про недопустимість доказів, отриманих через катування. На жаль, розгляд справи у Європейському суді затягнувся на 10 років, і за цей час Європейський суд вже прийняв низку рішень з цього питання. Тим не менше, це рішення дає підстави домагатися скасування вироку, постановленого щодо мого клієнта, і я певен, що ми будемо ставити це питання перед національними судами. Сподіваюсь також, що прокуратура нарешті притягне до відповідальності тих, хто застосовував катування або покривав катування, не проводячи розслідування та схвалюючи їх своїми рішеннями».