В Опішному на Полтавщині вперше за 80-т років вшанували загиблих під час голодомору 33-го односельців. Сумна подія, що й казати. Та ще сумніше, що місцева влада не лише продемонструвала зневагу до пам’яті невинно убієнних, а й сподівається, що її таку – байдужу, цинічну й неукраїнську – опішняни знову оберуть собою керувати.
80-ті роковини Голоду 1932-33 років в Україні відзначали на державному рівні. Втім, в.о. опішнянського селищного голови, члена Партії регіонів Світлану Педченко, це не спонукало організувати меморіальні заходи у великому населеному пункті, що колись навіть був райцентром.
Далебі коли до неї підійшов активіст місцевого громадського об’єднання «Опішня – Шевченку» Анатолій Устименко, вона відкинула його пропозицію провести мітинг-реквієм, мовляв, обмежимось чорною стрічкою на прапорі на сільраді.
Справжні патріоти вирішили оповістити односельців про час і місце заходу через місцеве радіомовлення. Але порадившись з С.Педченко, за оголошення, що прозвучало лише один раз, редактор радіо злупила з А.Устименка… аж 200 гривень, які пенсіонер заплатив з власної кишені.
Захід відбувся на місці майбутнього пам’ятника Кобзареві, на який опішняни збирали гроші толокою, а регіонали вирішили на тому попіаритися. Звучали жалобні пісні, учасники мітингу виклали свічками поминальний хрест. За тим священик місцевого храму відслужив панахиду за невинно загиблими.
Та ні в.о. селищного голови, ні жоден депутат селищної й районної рад не прийшли, щоб започаткувати скорботну традицію пошанування жертв тоталітарного режиму, замучених найстрашнішою із смертей – голодом. Не було й учителів та учнів двох шкіл, не було й музейних працівників.
Був присутнім лише Анатолій Омеляненко, один з трьох кандидатів на посаду опішнянського селищного голови, вибори якого відбудуться у грудні ц.р. Ще один претендент на посаду – нинішній секретар селищної ради, вже згадана регіоналка Світлана Педченко.
Людмила Кучеренко