Саша Кольцова: Перепрошивка норм

Я не впевнена, що ми маємо вступати в ЄС з економічних міркувань, але нам необхідний суспільний договір, аналогічний їхньому.

Уявіть – найсвідоміші люди однієї країни, покоління за поколінням робили висновки – після воєн, голоду, зміни влади і т д і домовились одне з одним, не зважаючи на різні мови та національності – домовились не красти у держави, тому що вона – дім.

Тому що вони хочуть, щоб вона лишалась унікальним об’єднанням людей – була самостійною, ситою, своєрідною, розкривалась у всіх талантах її мешканців і була для них тим шматочком землі на планеті, який називаєш домом. Домовились не ставити гроші над правами людини, тому що жодна яхта та палац врешті не дасть відчуття захищеності, надійності і добросусідства. Рівень життя – це не лише гроші, це відчуття безпеки, свободи і самоповаги, що дає людська єдність та підтримка.

Уявіть, що люди домовились провести лінію між “я хочу” та “інші хочуть” – бо твоя свобода закінчується там, де починається чужа. Домовились, що жити серед злочинців некомфортно і неспокійно, тому домовились не приховувати злочинів і не давати іншим “заминати” справи.

Домовились не хамити на вулицях і агресувати проти одне одного, адже вони за одне, за країну, ділять спільні нещастя, аварії, катастрофи, і здобутки, відкриття і перемоги.

Не підставляти людей, забираючи у них бізнес. Домовились не давати, не брати хабарі і не схвалювати їх.

Домовились не піддавати тортурам та не відмовляти у медичній допомозі ув’язненим, тому що це нелюдяно, а жити поруч з садистами – некомфортно всім.

Домовились поводитись як люди, яким і далі жити поруч – не покривати ґвалтівників та рекетирів. Не замовчувати шантаж з боку державних органів.

Люди домовились, що всім, навіть тим, хто приймає наркотики, любить представників своєї статі, не визначився або заплутався зі своєю статтю, має інший колір шкіри або віросповідання, багатьох дітей, каліцтво, не має роботи – так от, люди домовились, що всі вони, ті, що не порушують законів спільного мешкання, різні і мають право на базову довіру й повагу, незалежно від того, хто який вибір зробив у житті.

Домовились платити податки. Домовились цікавитись у влади, на що і чому податки йдуть і не допускати розкрадання. Призначили людей.

Прописали прості і не надто зав’язані на особистостях бюрократичні процедури, метою яких не є приниження того, хто просить. Створили спільноту, перед якою соромно поводитися не по-людськи, бо всі нібито стараються. Тому витрачають життя не на боротьбу проти недолугостей, а на улюблену справу – бізнес, мистецтво, покликання. Це не вкладається в українця в голові – добре заробляти, просто працюючи за фахом.

Європейської країни, де все населення стовідсотково дотримується всіх домовленостей, немає, як немає мовчазної згоди з цим. Але в них є домовленість, а в нас немає. Нам потрібен новий суспільний договір, ось чому я за люстрацію, приміром. Ми маємо “перепрошити” наше бачення норми – припинити бути добровільними жертвами. Люди, що бояться змін, стогнуть про “стабільність, добробут та порядок” називають так стабільну бідність з можливістю “урвати” у держави, свавілля чиновників, звичку давати хабар і свій комплекс жертви.

Ми травмоване суспільство – недовірою одне до одного після 30-х і 90х, до влади, безліччю разів. У нас практично немає спільних здобутків як у народу, окрім спортивних – ми не побороли корупцію, не поміняли жодного разу влади. У нас надто висока терпимість до зла і воно стає нормою – замість того, щоб боротися з корупцією та крадіжками, більшість вибирає увійти в долю і домовитись “по хорошому”. Немає публічної нетолерантності до очевидного зла. Протест сприймається обурено людьми, що не звикли до того, щоб з ними рахувалась влада – такі люди кажуть: “от нема чого їм робити, неробам”.

Також ми, українці, ніколи не поставимо власну вигоду нижче за інтереси народу – серед нас забагато людей, готових подавати руку злочинцям заради власної вигоди, більшість шукає компромісу. Українці готові миритись з тим, з чим миритись не можна з я б сказала гігієнічних міркувань і вся країна трохи “засмерділась”, повязнувши в взаємовигідних схемах. Корупція і жадібність стала нормою. Влада створила систему, в якій працювати по законах не має сенсу. Вони примусово криміналізують суспільство – роблять все не для людей, незручно, безглуздо, заскладно. Штовхають людей на дрібні злочини, щоб мати можливість їх контролювати. І карати. Тому люди “мутять”, а не заробляють.

Так ось: “мутитись” набридло. Набридли куплені суди, де простий громадянин почувається безпомічним та ошуканим і де очевидну справедливість можна доводити роками. Не так хочеться в ЄС, як хочеться реальної стабільної робочої системи, контрольованої громадою влади та дотримання прав людини. Кажуть, що всі досягнення лежать за межею комфорту, тож нам доведеться болісно відмовлятися від багатьох ганебних рис, які стали нормою, але певна частина суспільства готова і ми пропонуємо іншим переглянути своє ставлення до цих ганебних умов життя та праці, які нам видають за “стабільність, добробут та порядок”.

Саша Кольцова