Все, що написано нижче, має чисто суб’єктивний характер. Автор готовий з радістю забрати деякі слова та вислови назад…
Є дві новини: хороша і погана.
Почну з поганої. Поганої для влади та для деякої частини опозиції. Майдан живий! Він пережив вбивства, репресії та морози. І розходитись не збирається.
Хороша новина – та ж сама…
З владою, гадаю, все ясно. Але складається враження, що й частина опозиції, яка володіє трибуною, не дуже хотіла збирати на Майдані тисячі людей. Інакше чим пояснити те, що в позаминулі вихідні було відмінено Віче у зв’язку з проводами загиблого героя Майдану Михайла Жизневського. Нібито Віче – це щось на кшталт розважального заходу.
Про проводи окрема мова. Напевно вперше можна було побачити всіх героїв в одному місці. Тим більше, що на трибуну Майдану їх, схоже, не пускають…
Взагалі зараз, під час перемир’я, Майдан та вул. Грушевського нагадують якусь рекламу екстремального туризму. З безкоштовними шопингом та канапками. Проте неабияку активність стали проявляти жінки, що створили своєрідний рух мам. Вони навіть ходять за барикади та спілкуються з “Беркутом”, напевно, вважаючи, що ті не з яєць вилупились…
Опозиція висувала пропозиції й щодо відміни останнього Віче. Морози, мовляв, люди померзнуть. Те що хтось пересидів 25-градусні морози в наметах, чомусь не враховувалось. Але погода “підвела”, температура піднялась до “-8” і Віче довелось проводити. Перейменувавши його в “інформаційне”, хоча в чому смисл поєднання слів “інформаційне” та “Віче” залишилось загадкою.
Але народ знову прийшов у великій кількості! Значить воно, Віче, йому вкрай потрібне. Вразили виступи деяких священників. Наскільки можна доступними словами дійти до людських душ! Політикам би у них повчитись.
Останні повідомили про великі досягнення на “міжнародному фронті” та в черговий раз стали на граблі, випустив на трибуну регіонала Грушевського, який нібито перейшов на бік опозиції. Майдан дружно прокричав йому “молодець!”. Потім новостворений “герой” оголосив усе провокацією…
Взагалі, не повезло владі та опозиції з народом! Якісь вони, ці українці, невгамовні…
Олексій Кулішенко