Валерій Степаненко: Відключення Росії від SWIFT: міф чи реальність?

Беручи до уваги той факт, що Росія продовжує здійснювати ескалацію напруженості на Сході України,  підтримує незаконні збройні формування  з так зв. «ЛНР» та «ДНР», які причетні до здійснення терористичних актів, що, зокрема, спричинили  масову загибель цивільного населення, надає їм фінансову та матеріальну допомогу,  поставляє  сучасне,  в т.ч. важке летальне,  озброєння, а також  заперечує введення  в Україну регулярних військ, що підтверджується розвідками США та НАТО,  ЄС та  США  попередньо домовилися про посилення економічного тиску на  країну-агресора,  яка,  грубо  ігноруючи міжнародне законодавство,  загрожує  миру та спокою в Європі і  становить потенційну загрозу для всього світу.

Однією з можливих економічних санкцій щодо Росії, яка в пакеті з іншими мала розглядатися 29 січня ц.р. на зустрічі міністрів закордонних справ 28 країн-членів ЄС,  є відключення Росії від SWIFT (System of  Worldwide International Financial Telecommunication; Система  Глобальних Міжнародних Фінансових Телекомунікацій) – фактично безальтернативної  електронної транспортної системи обміну транскордонними фінансовими повідомленнями між фінансовими установами різних країн світу, у першу чергу банками. Таку пропозицію зробила Великобританія ще в серпні минулого року. Варто відзначити, що Росія є другою в світі країною після США за кількістю банків-членів SWIFT (близько 600).

SWIFT є кооперативною організацією зі штаб-квартирою у Брюсселі. Діяльність організації регулюється бельгійським законодавством. Для припинення членства Росії у SWIFT, точніше для відключення від системи російських банків, відповідне рішення, обов’язкове для виконання у Бельгії, має прийняти ЄС, де всі важливі рішення приймаються консенсусом країн-членів.

За рік системою SWIFT передається близько 2 млрд повідомлень, за день агреговано переказується коштів на суму близько $6 трлн. Членами/учасниками (учасник не обов’язково повинен бути членом)   SWIFT є головним чином банки, а з недавнього часу й інші фінансові установи (біржі,кредитні спілки, страхові компанії, тощо). Всього понад 10 тис банків з 210 країн. Великі банки працюють з телекомунікаційною мережею  SWIFT безпосередньо,  а менші, як правило, не мають прямого підключення  до телекомунікаційної мережі SWIFT і  працюють  через великі банки.

Росія та деякі інші країни використовують SWIFT також і для міжбанківських переказів всередині країни, себто використовують телекомунікаційну транспортну мережу системи SWIFT для побудови національних  внутрішньобанківських платіжних систем. В Україні функціонує власна національна система електронних міжбанківських переказів СЕП (режими онлайн та офлайн), яка визнана однією з кращих у країнах Південно-Східної Європи.

90% всіх платежів російських банків є транскордонними. У разі відключення від SWIFT ВВП Росії впаде, за оцінкою колишнього заступника голови уряду РФ  Альфреда Коха  на 5%.

Відключення від SWIFT російських банків сильно вдарить по росіянах, які мають  рахунки в іноземних банках, у першу чергу на Кіпрі та в інших офшорних зонах.  Адже саме SWIFT дає їм змогу розпоряджатися коштами на закордонних банківських рахунках навіть не розкриваючи при цьому імен бенефіціарів – справжніх власників  грошових коштів (шляхом певних маніпулятивних схем це можна зробити). Після відключення від SWIFTдо мільярдів вкрадених у російського народу та прихованих  в офшорах коштів  буде досить тяжко отримати доступ. Принаймні з території Росії.  А цього вже олігархи і злодійкуваті чиновники Путіну не пробачать. Саме тому реакція російських керівників щодо “нічим не обмеженої” відповіді на відключення Росії від SWIFT, яку озвучив прем’єр  Мєдвєдєв  у відповідь  на заяви західних лідерів,  була передбачуваною.

Яким же чином нечесні на руку власники «заводів, газет та параходів», вони ж  бенефіціари рахунків в іноземних банках,  здійснюють  наразі доступ до коштів на цих рахунках? Спочатку вони відкривають  корпоративний розрахунковий рахунок в якомусь вітчизняному банку і рахунок в офшорному банку  іншої юрисдикції на свою довірену юридичну чи фізичну особу,  а потім дають доручення  «своєму» банку перерахувати кошти – при цьому щоб замести сліди  здійснюється цілий ланцюжок міжбанківських переказів – на рахунок довіреної особи в офшорному банку, який знаходиться, наприклад, на Кіпрі чи в іншій офшорній зоні, яких досить багато (перелік офшорних зон складає центробанк). Кіпр, до речі,  є найбільш популярним офшором  не лише серед російських, а й серед українських скоробагатьків.

Все це здійснюється під прикриттям оплати за якісь бізнес-транзакції, часто фіктивні ( у платіжному дорученні банку обов’язково вказується призначення платежу). У подальшому довірена особа в офшорі  розпоряджається коштами згідно усних чи письмових розпоряджень бенефіціара. Кошти з офшорів потім можна  інвестувати  в національну економіку вже під виглядом іноземних інвестицій, що робить їх значно більш захищеними від зазіхань держави та рейдерських захоплень. Саме тому найбільшим інвестором в економіку України є Кіпр.

Обмін  міжнародними – а в Росії та багатьох інших країнах і внутрішніми – міжбанківськими платіжними дорученнями та іншими фінансовими повідомленнями здійснюється через міжнародну телекомунікаційну мережу SWIFT.  У разі відключення країни від SWIFT її банки не можуть надсилати платіжні доручення своїх клієнтів банкам-кореспондентам за кордоном, що фактично якщо не зовсім унеможливлює, то дуже ускладнює доступ клієнтів банків до коштів в іноземних банках. Після відключення від SWIFT  російські компанії будуть змушені повернутися до більш простих і більш ризикованих форм розрахунків або шукати банківських посередників за кордоном. Зокрема, мова може йти про бартерні розрахунки та повернення до телетайпа в якості електронного каналу обміну фінансовими повідомленнями.

У грудні минулого року російський Центральний Банк розпочав запуск власного подібного до SWIFT платіжного сервісу для здійснення обміну фінансовими повідомленнями всередині країни, а вже в травні  2015 року хоче зробити цей сервіс міжнародним, підключивши до нього спочатку китайські банки. Але все це дуже не просто, вимагає значних фінансових інвестицій та часу.  До того ж SWIFT захищає свої дані краще, ніж  NATO  та NASA, а це вимагає колосальних коштів, яких у Росії просто немає. Особливо після необхідності фінансувати анексований дотаційний Крим та  війну на Сході України після  значного зниження ціни на нафту, експорт якої є однією з головних статей наповнення державного бюджету.

Варто зазначити, що в разі відключення російських банків від SWIFT,  іноземні банки, які працюють в Росії, теж матимуть проблеми. З іншого боку, західні контрагенти, особливо це стосується країн ЄС, адже  торговельний оборот Росії та США є порівняно незначним,  не зможуть платити за імпорт товарів з Росії, у тому числі за газ та нафту, а також отримувати кошти за експорт  в Росію своїх товарів.   Чи підуть країни  ЄС на такі жертви? Не думаю.  Хіба що Росія дуже вже їх «дістане». А США, які мало залежні від торгівлі з Росією,  зробити це самотужки  не можуть.

У 2012 році відключення від SWIFT, як елемент економічного тиску, було використано щодо Ірану щоб унеможливити фінансування програми розвитку ядерної зброї. Наслідки для економіки країни були дуже відчутними, адже міжнародна торгівля Ірану  була фактично паралізована.   Але ця країна не так сильно задіяна в міжнародну торгівлю, як Росія, а тому наслідки відключення для Росії були б значно більш відчутними, можливо навіть катастрофічними.

Але чи зацікавлений Захід в тому, щоб «завалити» економіку Росії, що  зробить поведінку неонациста Путіна ще більш агресивною? Адже загнаний в глухий кут  «скажений ведмідь» поводитиме себе тоді цілковито неадекватно. Особливо маючи під руками ядерний кийок, яким можна не лише настрашити, а й дуже болюче вдарити.

Тому відключення Росії від SWIFT  видається зовсім малоймовірним, особливо якщо брати до уваги  ще й прихід до влади в Греції лівих радикалів, які симпатизують Росії (для прийняття рішення потрібен консенсус всіх 28 країн-членів ЄС).

Беручи до уваги вище написане, можна стверджувати, що відключення Росії від SWIFT є наразі радше міфом, ніж реальністю.

Україна має самотужки посадити на ланцюг «скаженого ведмедя», мобілізувавши для цього всі свої людські та матеріальні ресурси.

БОРІМОСЯ – ПОБОРЕМО! НАМ БОГ ПОМАГАЄ!

Валерій Степаненко,  магістр ділового адміністрування