Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва
День 27й
Про недопостачання військової форми та амуніції мобілізованим з наших полігонів та перекриття дороги з цього приводу пишуть видання і розповідають телеканали.
А у наших хлопців, хто ще без форми і взуття, на ранковому шикуванні черговий раз записали… розміра!
P.S. Хто ще не читав:
http://umoloda.kiev.ua/number/116/0/93237/
День 27й. Свято наближається!
Сьогодні ми продовжили навчання. А увечері нам сказали на шикування (яке призначили на 20:00 год) прийти в тому, що нам видали…
Видно командування дивізіонів настільки тупе, що невідомо, чи й читати вміють. Попросили на 10 кроків вперед вийти тим, хто не має форми чи/та взуття, на 6 кроків – кому треба обміняти форму на його розмір. І це лише для того, щоб тупе командування побачило (!) к-ть потребуючих. Та навіщо ми щотижня по кілька разів записуємо в різні списки, що ми ще недоотримали? Невже складно на папері полічити???
З нашої групи у 29 чоловік в строю залишилося (повністю одягнених та взутих державою) аж 6 (шість) чоловік! А група з 21 квітня (!) почала формуватися. І така ж ситуація – у наших двох дивізіонах артилеристів…
А тепер можна сміятися: знову складалися списки – що кому потрібно довидати! Без слів…
Після годинного стовбичення (поки формувалися енні списки), прийшов нам доповісти якийсь полковник з Академії:
“Форму в Києві сьогодні отримаємо, вночі має бути в Старичах. Ваше командування її отримає і привезе вам… Навіть літні кепки видадуть!.. Тепер вам видаватимуть бутильовану воду, по 1,5 л на солдата щодня. Але якщо на початках будуть перебої – НЕ СТРАЙКУЙТЕ, БУДЬ ЛАСКА!.. Виберіть з-поміж себе людину, яка буде “народним контролем” приготування їжі на кухні… Повірте, ми все знаємо про ваші потреби, але це не від нас залежить…”
Отож завтра, до Дня вишиванки, “Яворівський полігон” (а точніше – 8 полігонів) має стати подібним на АРМІЮ!
P.S. Щиро дякую усім, хто заставив “крутитися коліщатка” державно-військової машини!
День 28й
Свято Вишиванки.
Усім доброго ранку і приємного дня! Солдати також мають вишиванки!
Сьогодні ми переходили “полосу перешкод”: одягнувши бронежилети і каски, взявши заряджені холостими автомати, по 6 чол.в групі, проходили наступні “рівні”:
залягання у фосі, перебігання дороги, вихід з окопу по шнурках, прокочування під колючим парканом, “вирубування сепаратиста”, залягання в окопі, метання “гранат” і знову залягання, переправа на 2х шнурках (збоку виглядало весело), “захоплення” дзоту, винесення звідти ящика боєприпасів, круг довкола поляни і повернення ящика, переміщення бункером (лише навкарачки – бронік тягне), перебіжка між “розтяжками”, через накидані дерева, знову побиття “сепаратиста”, пробіжка через рів по колоді, потім поміж шинами, проповзання під колючим дротом, прохід через “павука”, перескочення паркану (з допомогою іншого), винесення з поля бою “200-того”.
Але: серед переліку, замість кожної коми, потрібно вставити команду “зформувати кругову оборону”! А інструктори ще й постійно стріляли, кидали шумові та димові гранати…
Також це заняття фотографували, брали інтерв’ю в інструкторів. Навіть якісь дядечки в костюмах на джипі приїхали подивитись. Виявилось, що це – місцеві депутати…
P.S. Висновок – топографом легше бути, ніж піхотинцем
День 29
Вчора був “зальот”.
Ми якраз на вечерю зібралися, аж тут команда: “Всім шикуватися на плацу”. Вишикувались. Зробили перекличку, записали хто відсутній. В нашій групі “відсутніх без причини”, як завше, один – Сергій, який в снайпери зібрався, і якого ми “вижили” зі свого намету. Виявилось, що саме через нього у нас позачергове шикування: його, зарослого і напідпитку, по дорозі підвіз заст.навчального комплексу, поспілкувавшись…
Наслідок: пацану – адмінстягнення за вживання алкоголю, нам усім – заборона носити бороди, і в село виходити лише з відома керівництва…
Дощ настав.
В обід поварі дуже швидко роздали їжу – пішов слух, що приїхала знімальна група. А в нашій частині зараз ще курсанти з МНС харчуються – то вони жалілися на якість: “Ми ж платимо вам гроші за обіди, то хочемо відповідний раціон!”..
З обіднього шикування 1ша і 2га батареї перенесли з плацу 2 комплекти душових кабін і водяних баків до них – скоро у нас працюватиме душ!..
З обіду занять не було, тож розбрелися по наметах. Та не встигли “вмоститися”, як поступила команда “йти на склад” – там видавали протигази (1986 р.в.), заодно взяв недоотриманий ОЗК (загальновійськовий захисний костюм) – фактично плащ від дощу (1983 р.в.)
P.S. Кажуть хлопці, краще б резинові чоботи видали – замість берців були б…
День 30й
Що я там про Лондон писав?..
Так от, у нас знову дощить, за прогнозом – ще на кілька днів. Але, по документах, опалювальний сезон закінчився, тому пального до бензопил не дають. А вночі температура до +10°С опускається, в наметах – третина хворих, тож потрібно палити в буржуйках (добре, що їх ще не забрали)…
Одному з мобілізованих у нашому, “13-му районі”, привезли електропилу. Він ріже нам (за пачку цигарок) колоду на ковбанці, які ми потім рубаємо на дрова. Одну із сокир хлопці купили за свої гроші…
А віз і нині там…
Після висвітлення подій на Яворівському полігоні у пресі і ТБ, ми відчули “покращення” – почали видавати форму, взуття та інші спецзасоби. Навіть трішки краще годувати стали…
Та недовго насолоджувались хлопці покращеним раціоном – “все повертається на круги своя” – знову до каші дають не м’ясо, а саме сало. А як же норма?..
P.S. Оскільки я вегетаріанець, тож на фото – вечеря (пшоняна каша і підлива із сала) Олександра з нашого намету.
Берці!
Не пройшло і місяця, як нам довидають одяг: форму, футболки і берці…
Мені бракувало лише берців, оце їх і отримав. Щоправда, не врахував, що в армії усе потрібно на розмір менше замовляти – тоді буде в сам раз. Також потрібно враховувати модель – краще взяти з боковою проклейкою, ніж з вертикальною – останні розклеяться через тиждень (фото 2).
P.S. Попри все, форми не всім вистачило, тож хлопці чекатимуть далі…
День 31
ЯВШОКОВІ!
Не знаю навіщо зараз, але нам почали видавати… БУШЛАТИ! Ні, не старі радянські, а нові, українські, з усякими незрозумілими “примочками”…
P.S. Мені та багатьом не дісталося – були лише великі розміра
Як і кожної неділі, на сніданок – варені яйця. А от ні овочів, ні фруктів (оце вже я забаг!) жодного разу нам не видавали…
Зранку мали бути футбольні баталії між батареями, але… м’яч десь пропав!
Сьогодні нарешті дочекалися культурної програми – 3тя батарея концерт показуватиме! Потрібно буде сходити…
P.S. Зарплати нема досі, хоч обіцяли до 10го, в крайньому випадку – до 20го травня нарахувати за квітень…
День 32й, 2. Про секс
Чому солдати можуть довго без сексу обходитись? У нас є інше “задоволення”: наприклад, скинути нові берці по завершенню навчань чи тренувань.
– Треба сказати своїй Валі, що вона недопрацьовує – сказав Тарас, визувши лівий берц і з величезним задоволенням поворушив пальцями на нозі
P.S. А ще ми сьогодні на “гусянці” каталися: радянський механічний “GPS” на кілометр дав похибку лише 7 метрів!
Овочів та фруктів не дають, вітаміни давали всього один раз, ліків бракує (якби не волонтери, був би мізер), третина мобілізованих хворіє…
Зате нам сьогодні цигарки видали! Кожному по 2 пачки…
P.S. Я не палю, але армійська “валюта” згодиться – дров нарізати, наприклад…
День 33
Ще на вечірньому шикуванні повідомили, що цього тижня у нас – перевірка з Академії та Сухопутних військ. Тож зранку нам повидавали автомати, хоча вогневу перенесли на п’ятницю (бо тих кілька днів америкоси займатимуться на полігоні).
Щоправда, ще не всім форму чи взуття видали…
P.S. Ще вчора командир дивізіону зробив зауваження 1й і 3й батареї щодо великої кількості нетверезих, а з нашої двох “зальотних снайперів” так і не було на шикуванні (вони і заняття прогулюють)…
P.P.S. Кажуть командири, що нема іншого покарання мобілізованим, окрім фінансового, тож вони лише “морально” намагаються переконати…
До обіду практикувалися визначати координати вогневої позиції, пройшовши бусольним ходом 1300м. Похибка склала 5 метрів, хоча для артилерії навіть 10 метрів похибки – не проблема
Поверталися назад “на броні” – для багатьох це найприємніший момент у навчанні – пацани ж
На обідньому шикуванні нам повідомили, що вчора під час грози згорів телевізор, тож треба скинутися на ремонт. Ніби й небагато (по 50 коп. з кожного), але багато хлопців уже тижнями без копійки, очікуючи досі на зарплату за квітень…
P.S. По завершенні навчання матимем екзамен. За його результатами 3х мають залишити тут інструкторами, ще 3х – забрати в Академію, а решту – розподілятимуть по частинах згідно поступлених заявок.
совковая “партизанщина”.весь генштаб загнать в окопы для подтверждения купленных, вылизаных, полученных по блату званий.только так можно реформировать армию.