Це початок книги «Круглі столи, що змінили хід історії», яка готується в рамках проекту «Українська Миротворча школа». Ми ставимо цей попередній текст, як надзвичайно актуальний після подій навколо ухвалення змін до Конституції України 31 серпня 2015 року.
Що таке суспільна угода? Або про польський досвід Солідарності.
Солідарність то дві угоди – «Серпнева» 1980 року, та «Круглого столу» 1989 року. Найважнішим для вибору нашої дороги і стратегії була передовсім «Серпнева угода» підписана страйкуючими робітниками та урядом. Це було 31 серпня 1980 року. Ми бачили по телевізору, як її підписали. Ця хвиля обудила задушену авторитарною владою волю до дії у громадян. Нарешті ми могли самі, за власним бажанням, вмінням та за власний кошт організовувати вільні профспілки.
Для мене дуже важливим є те, що зі страйку ми вийшли передовсім з завданням для себе. В результаті угоди кожен громадянин в міру власних можливостей і амбіцій міг організувати вільну профспілку на своєму місці роботи, в своєму професійному середовищі, регіоні. Кожен в міру власних можливостей і волі до дії будував свою організацію не тільки для оборони власних прав, а і для реформування держави в сфері діяльності, яку представляв.
Таким чином побудова вільних профспілок перетворилася в побудову суспільного руху за демократичні і вільноринкові реформи в цілій країні. Це було джерелом нашого задоволення, бо це завдання, яке ми поставили для себе, робило нас гордими та вільними громадянами, хоча авторитарна система існувала й надалі. Ми були вільні не тому, що такими робило нас конституційне право. Конституція все ще була правовим актом авторитарної держави.
Ми були вільними, бо могли займатися проблемами нашої країни. Та угода ламала хребет політичної системи ПНР (Польської народної республіки). В совєцькому лагері «польський барак» завжди вважався за найвеселіший. Після угоди то все ще був лагерний барак, але ми вставили ногу у трохи відчинені двері. Невдовзі нас було 10 мільйонів.
Чи можна в сучасній державі проводити фундаментальні реформи без суспільного порозуміння, суспільної угоди? Мій досвід каже – ні!
Збігнев Буяк
Переклад Наталії Зубар
