В воскресенье, забросив домашние дела, полдня принимали в редакции съемочную бригаду с ICTV. Коллеги попросились к нам «под крышу», чтобы снять телесюжет для воскресных «Підсумків тижня», ну и, пользуясь случаем, взяли интервью у нас, руководителей “Провинции”, регулярно оказывающейся в эпицентре событий. И вот, в конце разговора о том, как проходила в городе «русская весна», коллега Татьяна неожиданно спрашивает: «А как вы думаете, возможно возвращение прошлогодних событий в Константиновке?». Признаться, не задумывалась об этом еще ни разу. Потому испытала некий шок. Но ответила честно, как ощущала в тот момент: «Да, возможно. Потому что ничего не изменилось ни в действиях местной власти, ни в головах большинства людей».
А в понедельник утром, спеша на работу, увидела свежую «иллюстрацию» к собственным словам: надпись «ДНР», размашисто намалеванную белой краской за углом магазина «Чиж», бойко ведущего свою торговлю… Остается только добавить, что и нас лично «добрые люди» в последнее время не оставляют без внимания. Листовки с «посланиями» регулярно наклеиваются рядом с входными дверьми редакции. И самое «мягкое», что в них пишут: «Газета бандеровской шлюхи»… Ну что ж, война, мы это прекрасно понимаем, идет не только по линии разграничения с «ДНРией».
Вообще, по накалу последних публикаций «Провинции», по степени откровенности и глубине «раскапывания» тем мы действуем безоглядно и беспощадно, как и подобает «четвертой власти» в условиях войны. Есть огромное желание бороться со спрутом коррупции, опутавшим все властные структуры сверху донизу, отчетливое видение, где на местах выглядывают его «щупальцы», есть на кого опереться в этой битве. На коммунальном «фронте» мы вместе с «Инициативной группой…» неплохо прошлись по водяным и газовым дельцам. Вслед за публикациями направлены информационные запросы в различные инстанции — борьба не закончена, враг еще не повержен. Продолжение следует. И вот — новый «фронт», система образования.
Прежде, чем перейти к самой теме, позволю себе маленькую ремарку. Большинство людей, которых я имела ввиду, отвечая на вопрос коллеги с ICTV, интуитивно давно поняли, в чем кроется корень зла, на бытовом уровне все они говорят, что «власть привыкла красть». Но при этом не видят или не хотят видеть: когда в школах холодно, плохо топят, дует из щелястых окон, течет с прохудившейся крыши, в школьных или детсадовских столовках плохо кормят, – а в итоге твое самое родное маленькое существо, твой ребенок, внук или внученька начинает болеть, плохо учиться, то виновата не «киевская хунта», а свои, местные. У которых есть реальные имена и фамилии, и если их не прогнать «от корыта», – твой ребенок так и будет накапливать нездоровье, плохо учиться и ломать свою человеческую судьбу на самом «старте». Ах, вам кажется, что в «ДНРии» будет все не так, все будет распрекрасно, если сходить на очередной референдум?! Полноте, не обманывайте себя. Все будет как в Широкино, Авдеевке или Дебальцево. Руины, разрушенные жилища, новые, только еще большие, жертвы. И те же персоны при тех же «корытах».
Ах, вам не нравится «киевская хунта», украинская мова, милее милого российская «попса», – ну так знайте, – со многими из них ваши вкусы абсолютно совпадают! Только они — у «корыта», а вам достаются крохи с барского стола, при этом ваш ребенок, можно сказать, обречен на изломанную судьбу.
И напоследок. Чтобы остаться у «корыта», то бишь у власти, они и «на мове заспивают», и по-китайски заговорят. В нашем городе, славной сепарской Константиновке такую «дымовую шашку» в виде «останней україномовной» школы №1 запустили, что сам глава Донецкой ВЦА шановний пан Павло Жебривский, сказывают, в том дыму заблукал.
Не сегодня-завтра Ольгу Барабаш, заступившую на должность заведующей Константиновского управления образования при поддержке патриотических сил региона буквально полгода назад, могут уволить по приказу свыше. Или по иной причине. Кому перешла дорогу эта умница, красавица, оставившая научную карьеру ради практических реформ в сфере образования?
ОФІЦІЙНА ЗАЯВА ОЛЬГИ БАРАБАШ – ЗАВ. ВІДДІЛОМ ОСВІТИ МІСТА КОСТЯНТИНІВКА, ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Я, Барабаш Ольга Вікторівна, начальник управління освіти м. Костянтинівки, хочу звернутися до громади Костянтинівки, до Президента України, до губернатора Жебрівського з приводу ситуації, яка склалася у місті.
Те, що відбувається, це зрада інтересам України, це реванш сепаратистів, тому що ніяких змін в місті не відбувається. Я була призначена на посаду після звільнення Костянтинівки від сепаратистські налаштованих бойовиків і ініціатором мого призначення була проукраїнська громада міста. Вони очікували від мене, що я зможу поборотися з негативними явищами в освіті, які спостерігалися останніми часами, але всі мої спроби наштовхуються на повний бойкот з боку місцевого керівництва.
По-перше, це проблема українізації. В цьому році тенденція на зменшення дітей, що навчаються українською мовою зберіглася. І всі мої пропозиції по переатестації директорів, по проведенню конкурсу на посаду директорів повністю проігноровані. Ігноруються мої пропозиції з приводу створення моніторингової комісії в системі освіти, яка би зробила проекти оптимізації шкільної мережі, тому що фінансування хронічно не вистачає. Ця проблема також не вирішується.
Під час мого призначення я всім сказала, що віднині в системі освіти все буде прозоро і справедливо. Коли я намагалася змінити деякі схеми, які існували в системі харчування, в будівельній сфері, то вони повністю наштовхнулися на непорозуміння з боку міського керівництва, тому що вони також задіяні в цих схемах.
Сьогодні мене намагаються усунути, є погрози, якщо я не напишу заяву про звільнення, на мене заведуть кримінальне провадження і тому у мене єдиний шанс звернутися для того, щоб звернули на проблеми освіти Костянтинівки увагу і не допустили, щоб до влади повернулися ті люди, які провели тут референдум і зараз підтримують інтереси сепаратистів.
Євген Шаповалов: Нормальні, проукраїнські і чесні начальники міськ-рай відділів освіти на Донбасі поки що не виживають. Цю тендітну жінку затвердили начальником Костянтинівського міського відділу освіти півроку тому. Вона місцева проукраїнька антисепарська активістка – сміливо ринулася в бій з місцевою болотною системою влади. Перекрила шляхи викрадання державних коштів, дала напрямок місцевій проросійській освіті в бік України. За це на неї окошилися всі можливі і неможливі сили корупційного і антиукраїнського табору.
В Костянтинівці мер і секретар міськради втікли з міста, коли почалися захвати адмінбудівель російським спецназом. Секретар повернувся в місто рік тому назад, а мер місяць (!) тому. Гроші на освіту дає фінансист міста, а в відділі освіти їх розподіляє її син – зам по господарству. Схема проста, – сімейна. І так, вочевидь, “працює” решта міських структур…
Спротив наростає, набирає обертів, стає все потужнішим. Якщо зараз вони переможуть, то вся місцева учительська громадськість, яка почала вірити в зміни, які обіцяє нам президент і уряд, побачить, що сила не в руках держави, а у купки тих же самих покидьків-регіоналів, які привели в місто війну, які окрім, як красти не навчени нічому.
Ольга Барабаш, завідуюча міським Костянтинівським відділом освіти не складає зброю. Вона звернулася за допомогою до президента Порошенка. Вона не сама. З нею десятки громадських організацій регіона і всієї України, тисячі активістів. Ми не дамо вонючому мафіозному донбаському клану знову втягнути нашу Донеччину у те болото, в яке нас затягували януковичи, колєснікови, азарови, клюєви, ахметови. Часи змінилися…
Євген Шаповалов, ІЦ “Майдан Моніторинг”