Ідея про створення розмовного українського клубу з елементами вишивки відвідала його організаторку Оксану Муравльову під час навчання у Школі соціальних посередників, що проводилася Українською Миротворчою школою у Харкові. Оксана з однодумцями вже давно вишиває і передає на фронт солдатам оберіги та рушники з українською символікою з метою підтримання їх духу. Чому б не долучити до цієї справи бажаючих з усього міста? І українську рідну мову можна підучити.
8 листопада 2015 року ця ідея втілилася в життя. Охочих до запропонованої справи було багато. Заняття відвідали також військові, які теж залюбки долучилися до вишивання. По завершенню навчання майстрині вручили їм готові оберіги, а вони передадуть їх своїм друзям по службі.
Детальніше дивіться у сюжеті краматорської студії “Наш Дім”.
Репортаж про подію від місцевого телеканалу
Україна, як рідная мати
Гордо, широко і кольорово
Розпростерлась моя сторона.
Знають в світі красиве це слово –
Україною зветься вона
Там де простір безкрайнього поля,
Від сівби і до самих до жнив,
З колоском колихається доля
Козака, що раніше тут жив.
Я ходив по зелених Карпатах,
Бачив сяйво церков золоте,
У вінках на Черкащині взятих,
Різнотрав”я казкове цвіте.
Україна, як рідная мати
Огортає теплом нас своїм,
А Шевченко – він буде стояти –
Збережемо прекрасний цей дім.