Валерій Степаненко: Така далека і водночас близька Канада

Щороку 11 листопада в Канаді відзначають День Пам’яті (Remembrance Day). Цього дня канадійці вшановують загиблих на війнах та ветеранів. Чому саме 11 листопада? Тому, що 11 дня 11 місяця 1918 року  об 11 годині була формально закінчена І Світова Війна, а в обох світових війнах загинуло близько 100 тис канадійців.   

Населення Канади різноманітне в расовому, етнічному, конфесійному та мовному аспектах. Попри все, можна констатувати наявність у країні кленового листа майже гармонійного мультикультурального середовища. Расизму, етнічної та національної нетерпимості  не відчувається навіть на побутовому рівні, принаймні жодного разу за більш, ніж 3-місячне перебування в Едмонтоні та інших містечках провінції Альберта не довелося бути його свідком. Хоч французька мова і є офіційно другою державною, за межами франкомовного Квебеку нею мало хто володіє.   

Канада має федеративний устрій і складається з 10 провінцій та 4 територій. Країна входить до складу Британської Співдружності (British Commonwealth), а до 1921 року була домініоном Великої Британії. І сьогодні королева Англії є формальним лідером Канади, а її зображення присутнє на монетах та банкнотах. До речі, національна валюта країни –  канадський долар – упродовж останнього року знецінився десь на 25% щодо свого американського співбрата. Це спричинене головно падінням цін на нафту на світовому ринку, адже видобування та переробка нафти є однією з чільних галузей економіки Канади.  

 

У жовтні ц.р. в Канаді відбулися федеральні вибори, на яких перемогла Ліберальна партія, яка отримала більшість у парламенті та сформувала новий уряд, поклавши край 10-річному правлінню Консервативної партії, лідер якої Стівен Гарпер був увесь цей час прем’єр-міністром. Наразі в уряді Канади 30 міністрів, у т.ч. 15 жінок, з яких 2 українського походження. Одна з них – міністр зовнішньої торгівлі –  народжена в провінції Альберта відома журналістка, економіст і громадський діяч Христина Фріланд, яка починала свою журналістську кар’єру в Україні на зламі епохи «совка» в кінці 80-х років минулого століття.  Одна індіанка. 3 сикхи, один з яких міністр оборони. Декілька неповносправних. Новий прем’єр Канади Джастін Трюдо є справжнім сином свого видатного батька, ліберала П’єра Трюдо, який був прем’єр-міністром  упродовж майже 15 років і запроваджував політику мультикультуралізму, що, на відміну від  Європи (відомо, що Німеччина та Франція фактично відмовляються від мультикультуралізму) в Канаді працює продуктивно. Причина, певне, в тому, що Канада, як і США, є країною іммігрантів.

Дивно все ж чути, що мусульмани вимагають зняти рицарський хрест з прапора Швейцарської Конфедерації, який ображає, бачите, їх релігійні почуття. Адже порядні люди до чужого монастиря зі своїм статутом ходити не повинні. Або чи є нормальним, коли Саудівська Аравія створює 2,5 млн місць у таборах для братів-мусульман – сирійських біженців, а вони всі втікають до християнської Європи? Толерантність європейців теж має якісь свої межі, а нова політична нація у країнах Європи має створюватися все ж шляхом асиміляції – хай і неповної – іммігрантів з корінними народами, адже Європа не Канада і не США. У разі неконтрольованого напливу іммігрантів,  корінні нації європейських країн можуть радикалізуватися різко вправо, що може спричинити серйозні конфлікти на етнічному ґрунті, як це вже мало місце в околицях Парижа, де проживає значна кількість іммігрантів та їх нащадків з Магрибу.

 

У Канаді численна і добре організована українська діаспора (так, лише в майже мільйонному Едмонтоні до 100 тисяч мешканців міста відносять себе до українців, а в майже 3-мільйонному Торонто ця цифра утричі більша). Загалом же в Канаді проживає близько 1,3 млн українців,  що становить  понад 4% всього населення країни кленового листа. На околиці Едмонтона є вулиця Єлиняка – одного з перших українських переселенців до Канади. Хоч у містах Канади, як і в США,  переважають номерні авеню (зі сходу на захід) та стріти (з півдня на північ).

 

Тривалий час прем’єр-міністром Альберти був українець за походженням на прізвище Стельмах. Лише в Едмонтоні десь 17 українських церков, як греко-католицьких, так і православних (у Канаді є окрема метрополія УПЦ, що перебуває під омофором Вселенського патріарха). Так, у православній церкві св. Івана в Едмонтоні богослужіння відбувається українською мовою, співає чудовий хор. На відміну від православних церков в Україні, у православних церквах Канади встановлено, як і в католицьких костелах, дерев’яні лави зі спинками.  Під час богослужінь є моменти, коли треба вставати і навіть ставати навколішки. Для цього кожен ряд лав має позаду відкидну планку, яку час від часу то опускають, то піднімають. Можна ногою.

 

Основним об’єднаннням  загальноканадських українських громадський організацій – їх у Канаді більше 30 –  є Конгрес Українців Канади (КУК, Congress of Ukrainian Canadians). Іншим менш численним об’єднанням  є Українське Національне Об’єднання (УНО, Ukrainian National Federation). Серед інших найбільш активними є також Спілка Української Молоді (СУМ, UkrainianYouth Union), Асоціація українських жінок Канади  (Ukrainian Women’s Association of Canada) та Фонд Шевченка (Shevchenko Foundation). Варто також згадати Інститут Св.Івана (St. John’s Institute) в Едмонтоні, який є неприбутковою, заснованою українцями юридичною особою, що здає в оренду комфортабельні житлові приміщення в середовищі українського православ’я. В Інституті також організовуються за помірковану плату різного роду мистецькі та культурні заходи.

 

Під егідою об’єднань та організацій української діаспори проводиться значна кількість різного роду заходів, спрямованих не лише на піднесення українського духу в Канаді, а й на підтримку співвітчизників в Україні, включно з матеріальною. Варто зазначити, що Канада першою визнала незалежність України і наразі є одним з найбільших апологетів України у світі, надаючи їй значну моральну та матеріальну підтримку, що особливо важливо в умовах агресії північного сусіда, який чомусь вважає себе «братом» українців. Воістину, позбав нас, Боже, від таких «братів», а з ворогами самі якось упораємося.  

Українська діаспора в Канаді є шанованою національною меншиною. Українців тут вважають працьовитими і законослухняними, ставлення до них у канадському соціумі прихильне.  Бути українцем в Канаді престижно. Чого, на жаль, не скажеш про їхню велику Батьківщину, де ще й сьогодні, на 24 році незалежності, українців часто упосліджують і вони не почувають себе господарями власної землі…

***

Нижче наводяться деякі  цікаві факти про Канаду та канадійців (1), а також короткий екскурс в історію української імміграції до Канади (2).

 

1. Деякі цікаві факти про Канаду та канадійців:

• у двох американських штатах Балтімор та Меріленд за тиждень відбувається більше убивств, ніж у Канаді за рік (десь 600);
• прем’єр-міністром  Канади може бути і народжена за її межами особа;
• на відміну від ліберальної ринкової економіки свого північного сусіда, ринкова економіка Канади соціально орієнтована, а хтось якось сказав, що “канадійці – це американці без зброї, але з медичним  обслуговуванням”;
• канадійці неофіційно вважаються «найбільш чемною» нацією у світі;    
• національною твариною Канади вважається бобер, національним деревом – клен, а національним птахом  – канадійська гуска;
• Канада сформована як нація в 1867 році;
• в Канаді, попри близькість США, багато слів –  honour, valour, defence, neighbour, colour, centre та інші – пишуться як у британській, а не американській англійcькій;
• останню літеру англійської абетки канадійці вимовляють як “zed”, а не “zee”;
• багато канадійців жодного разу не грали в хокей і є багато таких, хто його не любить;
• національним спортом Канади вважається не хокей, а лакрос (lacrosse) –  один з небагатьох видів спорту, що виникли на північноамериканському континенті і яким займалися корінні жителі (aboriginals);
• навіть якщо команда зі США завойовує Кубок Стенлі (Stanley Cup, фактично чемпіонат світу), то всі її кращі гравці є канадійцями;
• канадійці не мають права мати і носити зброю, у країні діють досить жорсткі закони  стосовно зброї, а повністю автоматична зброя заборонена взагалі;                  
• кордон між Канадою та США вважається найдовшим у світі кордоном, що не охороняється;
• канадійці називають ескімосів «інуїтами» (inuit), тому що вони самі себе так називають.

 

1. Короткий екскурс в історію української імміграції.

Масова імміграція українців до Канади розпочалася 1891 року, а першими українськими переселенцями до країни кленового листа вважаються  32-рiчнi однолiтки Iван Пилипiв та Василь Єлиняк iз села Небилів, що поблизу Калуша (нинi – Iвано-Франкiвщина). Тоді уряд Канади надавав поселенцям безкоштовно 160 акрiв землi.

Iван Пилипiв та Василь Єлиняк стали, як i мрiяли, поважними фермерами і прожили довге, хоч і сповнене труднощів життя – перший прожив 77 рокiв, а другий – аж 97 (помер у 1956 році).

Протягом понад сторічної історії масового поселення в Канаді українці зробили значний внесок у розвиток канадської держави. У свій час, саме наявність численної української діаспори стала одним з основних чинників того, що Канада в 1991 році стала першою західною країною, яка визнала незалежність України.

Всього можна виділити 4 хвилі імміграції українців до Канади:
– 1891–1914 рр. — «перша хвиля» – масова  трудова імміграція;
– 1920–1941 рр. — «друга хвиля» – масова трудова імміграція;
– 1950–1960 рр. — «третя хвиля» – політична імміграція (головним чином переміщені особи);         
– від 1991 р. —  «четверта хвиля» – економічна імміграція (стосується українців зі всієї території України, а не головно Галичини та Буковини, як перші три).

Валерій Степаненко, магістр ділового адміністрування

Фото