Центр гендерної освіти при Ужгородському національному університеті пояснив, чому в Україні святкують Міжнародний день солідарності жінок та миру. Та розповів про історію цього свята та справжній сенс його відзначення свідомою громадськістю світу.
Історичні витоки цього дня пов’язують, насамперед, із масовими березневими страйками робітниць легкої промисловості проти важких умов праці і низької платні, що регулярно відбувалися в різних містах Північної Америки,починаючи з 1857 р. Згодом, за пропозицією Клари Цеткін, учасниці ІІ-ї Міжнародної конференції соціалісток (Копенгаген, серпень 1910 р.) вирішили щороку у березні відзначати, Міжнародний день боротьби жінок за повні політичні, економічні і соціальні права.
19 березня 1911 р. понад мільйон жінок у Німеччині, Австрії, Швейцарії, Данії та інших країнах вийшли на мітинги та демонстрації, протестуючи проти дискримінації та вимагаючи рівних із чоловіками прав на працю, на участь у виборах, на освіту і здобуття фаху.
Протягом ХХ ст. уряди більшості країн світу визнали існування різних форм дискримінації щодо жінок та зобов’язалися вживати спеціальних заходів щодо їх усунення. Відтак, у 1977 р. Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію № 32/142, згідно якої кожній з країн-учасниць пропонувалось відзначати Міжнародний день прав жінок.
Дозвольте також нагадати, що свого часу Україна ратифікувала низку міжнародних документів щодо забезпечення гендерної рівності та подолання дискримінації за ознакою статі. Це, зокрема: «Загальна декларація прав людини», 1948; «Конвенція про політичні права жінок», 1952), «Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок», 1979, Пекінська Декларація та Платформа Дій, 1995; Цілі сталого розвитку до 2030 року (2015 р.)
На виконання цих міжнародних зобов’язань в Україні було ухвалено низку законодавчих та нормативно-правових актів, серед яких найважливішими є: Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», Державна програма з утвердження рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до 2016 року, Стратегії сталого розвитку «Україна – 2020».
Попри вжиті заходи, дискримінація жінок в Україні зберігається по сьогодні :
– середня заробітна плата жінок в Україні на 23% менша за середню зарплату чоловіків;
– жінки очолюють 19% підприємств в Україні;
– жінки володіють 22% бізнесу і керують 6% великого бізнесу в Україні;
– представництво жінок у виборних та виконавчих органах влади надзвичайно низьке: серед депутатів Верховної Ради жінки становлять 11,9%, на місцевому рівні середній показник представництва жінок складає 30%;
– щонайменше 20% жінок України регулярно потерпають від фізичного насильства у сім’ї.
– 98 % випадків насильства в сім’ї (психологічне, економічне, сексуальне. фізичне) – це насильство щодо жінок;
– 89% неповних сімей України – це сім’ї, де дітей виховує одна мати;
– за даними щорічного рейтингу гендерної рівності (Global Gender Gap Іndex) у 2015 році Україна займає 67 місце серед 145 країн світу за індексом гендерної рівності: 30 місце – за показником рівного доступу до освіти, 40 місце – за показником економічних ресурсів та можливостей, 42 місце – за показником рівного доступу до охорони здоров’я, 107 місце – за показником представництва жінок у політиці.
Особливо розповсюдженими є приховані форми дискримінації:
- жінки зазнають стримування у професійній кар’єрі;
- їх найчастіше не допускають до керівних посад;
- при працевлаштуванні жінка стикається з вимогою роботодавця відмовитися від материнства;
- жінки часто зазнають сексуальних домагань керівників;
- жінки мають менше (порівняно з чоловіками) вільного часу через нерівномірний розподіл побуто-господарських та батьківських обов’язків;
- жіноче тіло активно експлуатується як «товар» у шоу-бізнесі та рекламі;
- суспільство висуває суворіші вимоги та застосовує жорсткіші санкції щодо моралі й поведінки жінок, тощо.
Щороку 8 березня свідомі жінки світу відзначають Міжнародний день прав жінок, прагнучи привернути увагу урядів і громадськості до фактів гендерної дискримінації та на знак пам’яті про нелегкий шлях, який пройшло жіноцтво у відстоюванні своїх прав. Це час, коли жінки аналізують свої здобутки у боротьбі за рівноправність, та шукають нових дієвих форм об’єднання і мобілізації зусиль задля досягнення якісних змін у суспільному статусі жіноцтва. У демократичному суспільстві свідомі громадяни, поділяючи стурбованість щодо існуючої гендерної нерівності, підтримують активних жінок у їх прагненні досягти партнерського рівноправного ставлення до людей незалежно від їх статевої приналежності.
З огляду на все викладене, ми наполегливо просимо Вас під час відзначення свята 8 Березня – Міжнародного дня солідарності жінок у боротьбі за повні політичні, економічні та соціальні права–дотримуватися коректності у його трактуванні, не спотворювати справжнього змісту цього свята. Щиро сподіваємось, що у привітальних зверненнях Ви уникатимете стереотипного представлення місії жінки в українському суспільстві, наголошуючи натомість на тих важливих культурних, економічних, політичних, освітніх внесках, що їх роблять жінки задля подальшого поступу України.
Закликаємо Вас відмовитися від звертання «жіночки» та епітетів на кшталт: любі, кохані, чарівні, милі, прекрасні, турботливі, вродливі, дбайливі, ласкаві, ніжніі т. п., які недоречні у контексті дискусії про права жінок та гендерну рівність у суспільстві. З тієї ж причини наполегливо просимо Вас не акцентувати надмірної уваги на сімейних ролях жінок (матері, бабусі, сестри, дочки, коханої) та на зовнішності (краса, врода), тілесності (усмішка, очі, статура) чи почуттях жінок (любов, турбота, чуйність тощо).
Ага! Так і називатимемося: “особини жіночої статі ссавців виду “людина”, що підтверджується наявністю вторинних статевих ознак, які демонструють особливості поведінки, спрямовані на привернення уваги особин чоловічої статі свого виду” :)
Коротко кажучи, проходьте собі і не звертайте на них ніякої уваги. І далі що?
Коротко кажучи, проходьте собі і не звертайте на них ніякої уваги. І далі що?