«Якщо хочете побачити рай, поїдьте», – настійно радили нам товариші.
Так громадські активісти, члени Громадської ради при Полтавській ОДА опинилися в колишній резиденції екс-президента Януковича, а тепер Національному парку «Межигір’я» й нарешті побачили те, що роками було сховано за 6-метровим парканом і охоронялося 300 вишколеними й озброєними до зубів бодігардами зі снайперами й водолазами включно.
Як нам розповіли, Національний парк не отримує жодної копійки з бюджету й виживає за рахунок екскурсантів, тож квитки тут досить дорогі й на різні об’єкти окремі (тільки за вхід – 50 гривень, побувати в «Хонці» – 200 гривень, у музеї ретроавтомобілів – 30 грн., проїхатися територією на електромобілі в супроводі водія-гіда – 75 грн. і т.д.) Зоопарк, щоправда, безкоштовний.
До 1934 року, коли столицю України перенесли з Харкова до Києва, на цій неймовірно мальовничій території на високому правому березі Дніпра був чоловічий монастир, заснований 988 року, в рік хрещення Русі. Монахів більшовики розстріляли, монастир зруйнували й побудували урядові дачі, де жили високопоставлені правителі Радянської України. Після здобуття Україною незалежності їх успадкували «боси» нової доби. До речі, там, де було монастирське кладовище, Янукович пізніше зробив вертолітний майданчик.
Спочатку нас повели на територію тієї резиденції радянських часів, яку Янукович займав з 2002 року і яку в 2013 році показував журналістам. Виявилося, що Віктор Федорович збрехав тоді представниками провідних українських ЗМІ: на той час він уже жив у дерев’яній «Хонці», збудованій за кілька сот метрів. І в «бджоляному будиночку» він насправді не спав, бо вулики були привезені за пару днів до візиту преси для «показухи», і по пеньках щоранку не стрибав, бо вони були закопані, аби охоронці не затоптували газон. Є тут кран, з якого тече цілюща й смачна вода: її беруть з глибини 250 метрів, тече вона срібними трубами й додатково проходить сім ступенів очистки.
Від перших кроків по «януковицькому» Межигір’ю, яке розкинулося на більше, ніж 140 га, вражає ландшафтний дизайн: підстрижені газони, вишукані клумби, бесідки, різноманітні фонтани, гірки, водоспади, струмки, місточки, ставки з фореллю й карасями, екзотичні рослини, а особливо – квітнучі рододендрони – білі, бузкові, лілові, рожеві, червоні. Дерева й кущі були привезені з-за кордону вже великими й коштують величезні гроші.
А як про своє дорогоцінне здоров’я піклувався «проффессор»! Два тенісних корти, величезний фізкультурно-оздоровчий комплекс з рингом, найкращими тренажерами, душовими й басейнами. Окремий будинок з соляною кімнатою, масажистами, російською чорною й білою парними, фінською сауною, джакузі; щоправда, турецький хамам він не встиг добудувати…
Ще окремо є невеличний павільйон з видом на ставок з двома фонтанами зі спеціальним чаном, у який занурювалося сановне тіло. Вода в чанові підігрівалася знизу дровами. Тут же знаходиться рукотворний водоспад. Кажуть, що монотонному шуму водоспаду мозок людини не може опиратися довго, він заглушує всі думки, голова відключається й таким чином відпочиває, просвітлюється.
Усю їжу Януковича перед вживанням тестували в спеціальній лабораторії (боявся, що можуть отруїти), яких у всій Європі лише три.
«Хонка» навіть після того, як було сховано багато предметів інтер’єру (бо туристи крадуть!) вражає небаченою розкішшю. У будинку близько ста кімнат. Є навіть своя церква. Окрема кімната була відведена для подарунків (хабарів). Але аура будинку якась неприємна. Як сказав голова Громадської ради Володимир Голуб, таке враження, наче з кожної щілини між брусами стирчать долари.
«Ну не може людина, – ділилися ми враженнями, – яка так переймається облаштуванням свого обійстя, не рахуючись з витратами (а це сотні мільйонів доларів!), ще думати про якісь державні справи й пересічних громадян, які живуть на тисячу гривень!»
Справді царська розкіш! Бо той рай створювався за рахунок грабунку свого народу! Адже кожен українець, бюджетник, студент, пенсіонер щомісяця обкрадався на сотні й тисячі гривень; освіта, медицина, інші галузі недотримували мільйони й мільярди, які йшли на Межигір’я, на такі ж розкішні маєтки пшонок, клюєвих, хомутинніків різних рівнів, їхню закордонну нерухомість, автопарки, яхти, розваги і т.д.
Вони справді жили в раю. А народ – виживав. Власне, як і зараз, тільки прізвища змінилися. Адже, на жаль, після Революції гідності це не стало уроком для нової влади, яка зайшла у кабінети з м’якими кріслами на крові й смертях справжніх героїв.
Ми відразу мимоволі згадували Ангелу Меркель, канцлера найбагатшої країни Європи – Німеччини, котра мешкає в трикімнатній квартирі в звичайному багатоповерховому будинку в центрі Берліна, за яку сплачує сама, і їхній з чоловіком-професором скромний одноповерховий будиночок-дачу за містом.
Чому так живемо? Чи не тому, що зарплата європейських парламентаріїв тільки у 5 разів вищі за середню по країні, а в Україні керівник «Укрнафтогазвидобування» отримує щомісяця мільйон, а його секретарка – 44 тисячі гривень…
Інша політична культура, інша суспільна мораль. А ми ж так нібито прагнемо в Євросоюз…
Для нас Межигір’я – символ корупції. Варто возити сюди чиновників усіх мастей. І після цього одразу продовжувати екскурсію в Лук’янівському СІЗО…
Людмила Стельмах (Кучеренко),
член Громадської ради
