Часто вважається, що “геть від Москви” тотожно “хуткіше до ЄС”, але насправді сумнівно, що найпряміший і найшвидший шлях цього “геть” є саме таким “прямим”.
Візьмемо актуальний приклад – запровадження суворішого законодавства з охорони авторських прав і, як наслідок, закриття файлообмінника ex.ua, що зараз активно обговорюється.
З одного боку, одним з основних питань глобальної охорони інтелектуальної власності (ІВ) є протистояння “розвинуті країни” (яким найчастіше вигідні загалом жорсткіші правила охорони ІВ в інших країнах, тому що власники ІВ здебільшого походять з розвинутих країн) vs “країни, що розвиваються” (яким найчастіше вигідні загалом м*якіші правила охорони ІВ в своїх країнах, щоб мати можливість вільніше користуватися ІВ, створеною в інших – як правило, розвинутіших – країнах). СОТ в цьому контексті розглядають як механізм обміну доступу бідніших країн на ринки багатших зі своєю продукцією на прийняття біднішими країнами достатньо жорстких правил охорони ІВ, вигідних цим багатшим країнам.
Але глобальною тенденцією є намагання багатших країн витиснути з бідніших країн ще жорсткіші правила охорони ІВ, ніж передбачені зобов’язаннями в рамках СОТ. .
Якщо дивитися під цим кутом – ЄС в цій глобальній грі являє собою спілку розвинутих країн, і їхня позиція щодо режиму охорони ІВ визначається цим фактом: як і всім багатшим країнам, в цілому їм вигідніші жорсткіші міжнародні правила в цій царині, чим визначене і жорстке регулювання ІВ всередині ЄС.
Україна ж є бідною країною, що розвивається – інтерес таких країн в тому, щоб доступ до ІВ (насамперед іноземного походження) був якнайвільнішим, аби дешевший доступ до ІВ відволікав менше ресурсів на її оплату, сприяв швидшому зростанню .
Натомість виступаючи з позиції “йти від Москви – значить йти в ЄС” і прагнучи гармонізуватися з законодавством ЄС якнайтісніше, Україна впроваджує в себе правила, вигідніші іншим, замість правил, вигідніших собі. Тим самим її розвиток уповільнюється, рух від Москви гальмується і зрештою не відбувається, попри декларації, що мета регулювання – саме цей рух.
Це лише один конкретний актуальний приклад, а насправді це явно загальна картина – природно, що для швидкого розвитку Україна потребує зовсім інших правил та регулювань, ніж ті, що діють в ЄС, який нам треба наздоганяти, а не розвиватися з тією ж швидкістю, що й він (а насправді навіть меншою, бо що їм добре – то нам, дуже ймовірно, буде навпаки).
