З 22 по 30 жовтня 2017 року група української молоді (серед них переселенці та діти загиблих в АТО), всього 14 дітей з Харкова, 1 дитина з Києва та з ними двоє дорослих опікунів, відвідали польське місто Познань на запрошення V Загальноосвітнього ліцею ім. К. Потоцької.
Цікавими були не тільки програма, але і ідея проживання українських дітей в польських родинах. Але… українські діти не знали польської і тільки дехто з них міг розмовляти англійською. Незважаючи на це, діти швидко подолали мовні бар’єри та знайшли спільну мову з членами родин, що їх запросили.
Розповідає ініціатор поїздки Ганна Чуркіна, яка вже втретє організує поїздки українських дітей в Познань.
22 жовтня ми приїхали на автовокзал міста Познань, що зустрів нас жовто-блакитними кольорами та теплими зустрічами із польськими родинами.
23 жовтня на нас чекала школа і відвідування лекцій. Українці зі своїми однолітками відвідували різні уроки : математику, хімію, географію, польську, фізику… Всі вранці розбрелися по різних лекціях.
У другій половині дня наша група відкрила виставку фотографій “Молодий Харків” про підліткове життя в Україні.
Молодь подарувала польському ліцею прапор , а вчительському колективу смачні прянички від української харківської майстрині Ірини Кондрашкіної.
24 жовтня і знов відвідування лекцій . В затишному кафе наші та польські підлітки ділилися враженнями від вечірніх прогулянок та розваг .Невдовзі ми вирушали на екскурсію містом з цікавим україномовним гідом.
Далі наша група зайшла до нововідбудованої вежі (43м), де розташований Музей прикладного мистецтва та найкращій оглядовий майданчик.
А на вечір для польської та української молоді підготували розваги в боулінгу.
25 жовтня день почався зі святкування дня народження Олі, дівчинки із нашої української групи.
Потім на нас чекали водяні розваги в Термах Мальтанських, на березі озера Мальта. Аквапарк зустрів українську групу неймовірними водяними веселощами. Три години молодь мала змогу відпочити на водяних гірках, в розслабляючих термальних басейнах, а також позмагатися на спортивних доріжках.
26 жовтня – це “офіційний” день. Ми мали зустріч в мерії Познані. Наша зустріч була запланована і навіть була вписана в розклад, як зустріч з поважними гостями.
Пані Йоанна Янч, з департаменту розвитку міста, та її колеги розповіли нашій групі о всіх перевагах сучасного міста. Також нам показали презентацію про вищу освіту в Познані. Було вельми цікаво дізнатися про умови вступу до польських вишів та про можливості, які відкриває освіта в Познані.
А потім харків’яни разом із своїми польськими друзями відвідали декілька залів мерії, зокрема той, де бував сам Шопен. Тут зберігається посмертна маска та зліпок руки композитора.
Відвідали також сесійний зал
А далі… ми побачили найстаріше місце Познані – Тумський острів. З цього місця починалось місто. Згідно з легендою, на цьому місці зустрілися предки трьох слов’янських народів – Лех, Рус і Чех. Археологічний музей змінив уявлення української молоді про подачу історичного матеріалу. Цікаві модернові інсталяції , поєднання старого з новітніми технологіями, – все це приваблює глядачів, яких тут не бракує.
27 жовтня цей день запам’ятався нам насиченою культурною програмою.
Спочатку, дякуємо директору ліцею, пані Барборі Плотков’як, за супровід нашої групи до заміського музею-палацу Рачинських в Рогаліні. Дійсно, що тут нас вразила картинна галерея.
А ввечері на нас чекав вихід в театр . Ми були в Познанській опері і слухали “Кармен” зі славетною польською виконавицею Малгоржатою Валевською.
28 жовтня гастрономічний день. Одна із родин, що прийняла нашу дитину до себе на ці дні, запросила нас на гостини . Дякую, пані Кася, за можливість приготувати в вашому домі справжній український борщ.
Окрім того, цей будинок знаходиться в живописній місцевості поза гучним містом. Вся наша група весело і швидко приготувала для польських друзів борщ та деруни. Тут разом смакували українську кухню польські та українські учасники проекту. Також господарський собака, Кактус, отримав свою порцію борщу та любові від дітей.
І ще ми забралися на вежу в лісі біля будинку і роздивилися навколишню неймовірно красиву місцевість.
29 жовтня всі українські учасники провели час в польських родинах. Кожному учаснику його польські нові друзі підготували окрему програму. Хтось ходив до музеїв, хтось просто гуляв парками та вулицями, хтось проводив час в гучних компаніях.
30 жовтня наша українська група молоді, казала Познані:” Dziękuemy” і вирушала до дому.
А ось які відгуки залишили учасники:
Валерия Трубетская :”Мені дуже сподобався Познань та сім‘я, яка приймала мене. Велике дякую людям, що організували цю подорож. За цей короткий час я вас полюбила. Їхала додому зі сльозами на очах. Сподіваюсь, що ми побачимось ще. Ви та Познань назавжди в моєму серці ”
Токарєва Катерина :”Найбільше я хочу подякувати вам за ті емоції, які я отримала будучи в Польщі. Це відкрило мені новий світ і змусило подивитися за межі того, що я бачила. Найбільше мене вразило те, наскільки люди були відкритими і привітними до нас і це насправді дуже важливо для дітей, які приїжджають в іншу країну. В цій подорожі я змогла зазирнути в сердце міста, подивитися як живуть люди і які в них порядки, посидіти на лекціях і порівняти їх з нашими уроками. І я дуже дуже вдячна людині у якої з’явилася така ідея і людям, які змогли її підтримати. Адже якщо не з’явилося б ідеї і бажання щось робити, я би не познайомилася з тими чудовими людьми. Ще раз дуже дякую вам за це.”
Кирилл Митрохов : “Хотів дужe подякувати вам за цю поіздку до Познані. Цe була дужe вeсeла та цікава подорож. Багато eкскурсій,нові друзі і гарна сімья. А Житомир….”
Андрій Роїк :”Хочу подякувати всім хто приймав участь у цій поїздці. Я ніколи не забуду тих днів, які так радісно провів у веселій компанії друзів. Нові знайомства, нові друзі та чудові спогади – це лише частина того, що я отримав з цієї поїздки. Дуже всім дякую!”
Дарья Знаткова : “Це була перша подорож у моєму житті .Незважаючи на складну дорогу , я з першого погляду закохалася у Познань та мою польську родину! Тося – чарівна дівчина , яка як і я дивиться японську мультиплікацію – ” аніме “.
Марзена здивувала своїм хобі – айкідо. Було дуже приємно знаходитися в оточенні цих теплих, уважних, сердечних людей. Я ніколи не забуду тих смачних крем-супів, канапок, часто та домашнього морозива.
Вразила школа , дружня атмосфера , затишна їдальня, де ми кожен день зустрічалися з новими друзями та зі своїми керівниками.
Познань – це місто про яке я зараз мрію. Я була в мерії,музеях,галереях,смачних кафе,парках,у величезному торговельному центрі . Все це вражає своєю красою,доглянітістю. Я вдячна керівникам нашої групи , за їх увагу до нас. Цей проект був дуже корисним,цікавим та пізнавальним.
Познань залишала зі сльозами на очах, і дуже сильно хочу повернутися туди…
ХАРКІВ + ПОЗНАНЬ = ”
Oxana Komiakova : “Я закохалася…
Ні, не думайте, що це черговий пост про нерозділене, щасливе, або нещасне кохання. Тим паче, від мене ви таких й не дочекаєтесь:)
Я люблю подорожі, але їдучі кудись, я часто недооцінюю цієї поїздки. Я ніколи не очікую чогось неймовірного.
От і в цей раз так сталося.
Незручний автобус і ніч в Житомирі дали своє. Але тільки перетнувши кордон, я зрозуміла, що щось таки з цього вийде…
Таки вийшло. Я закохалася у вузенькі вулочки, в кольорові будинки, в бруківку під ногами, в переповнені електрички, в ранкову каву з Макдональдсу. Частинка моєї душі й досі відпочиває на одному з затишних підвіконь з квітами на одній з центральних вулиць Познані.
А найбільш засіли в моє серце люди. Не засіли навіть, а так добряче застрягли. Думаю надовго.
Я ніколи не думала, що можна настільки добре ставитися до людини, яку бачиш вперше. В моєму житті рідко зустрічаються такі щирі, душевні, теплі і просто приємні люди.
Dziękuję bardzo Ula Stelmachowska i rodzinie za ciepło i światło. Kocham, zobaczmy!
А також дякую Hanna Churkina за цю прекрасну поїздку.
Так, люди, я закохалася… І це кохання надовго.”
Anastasia Cheremis : “Спасибо организаторам за эту поездку, за море эмоций и впечатлений. Спасибо семье в которой я жила за тёплый приём и хорошее отношение. Уезжала со слезами на глазах…”
Максим Лічний :”Дуже дякую всій групі та родині, що мене прийняла до себе, як рідного сина. В Польщі мені сподобалося все. Починаючи від історії, архітектури та їжі до розваг і природи. В майбутньому, якщо мені випаде можливість, то я піду навчатися або працювати в Познань.”
І знову пише Ганна Чуркіна:
Я хочу подякувати людям, що повірили в здійснення цього проекту, та допомогли зробити це все для наших дітей, як для українців, так і для польської молоді.
Дякую своїй організації, Інформаційному центру “Майдан Моніторинг” за підтримку та інші ресурси.
Я дякую Олесю Штефчуку, Сергію Штепі та Ільї Зайцеву за фінансову допомогу при купівлі квитків на подорож для родин загиблих. Дякую Єкатерині Новіковій , Тетяні Гайворонській , Олені Шержуковій , Жені Дисс та іншим за допомогу в формуванні української групи.
Також дякую всьому колективу V Загальноосвітнього ліцею ім. К. Потоцької (м. Познань). Без вас та вашої ініціативи та ресурсів цей проект не відбувся би. Також дякуємо учням та батькам цієї школи, що приймали наших дітей та опікувались їми весь цей час.
Дякую мерії м. Познань за прийом і цікаві презентації.
Дякуємо Польсько-німецькій асоціації в м. Ганновер за фінансову допомогу , а також пану Хапфелду та пані Алісії Ібург.
Дякую фонду “Освіта для демократії” та особисто Мартіні Богачик за допомогу з оформленням нашої виставки. Особлива подяка пані Івонні із Гамбурга за подарунки і солодощі.