Нам змалку говорили, що дерева, які вирвані з корінням, не приживаються на новому місці. А ще казали, ніби жінки-то слабка стать. Головна героїня цієї розповіді-сильна особистість, яка своїм прикладом повністю спростовує такі слова. Її звати Ірина, що з грецької означає мир та спокій. І дійсно, ця жінка випромінює мир, радість та душевну гармонію.
Ми вперше познайомилися на Всеукраїнському молодіжному Форумі з обміну досвідом громадської діяльності, куди пані Ірина приїхала зі своєю студенткою. Історію життя Ірини Кобзєвої я дізналася значно пізніше, проте вже тоді було видно силу волі і активну життєву позицію цієї людини. Але, про все по порядку.
Народилася пані Ірина у м. Луганськ, де і проживала з сім’єю до червня 2014 року. На жаль, війна внесла свої корективи у життя багатьох українців, і наша героїня не стала виключенням. Довелося покинути свій дім, роботу, друзів і переїжджати. Спочатку до Полтавської області, а згодом у місто Дніпро.
«Про це легко говорити зараз, коли вже все позаду. А тоді, це була катастрофа. Ти одна, з неповнолітнім сином в чужому місті. Немає грошей, житла, немає друзів, немає нічого. Є тільки розпач, суцільний розпач»,- згадує пані Ірина.
Напевно, саме в таких складних життєвих ситуаціях і гартується воля, формується характер справжнього бійця. Крок за кроком, пані Ірина йшла до мети. Роботи за спеціальністю не було, а тому довелося опановувати іншу професію. Жінка влаштувалася працювати у сфері освіти.
На сьогодні, Ірина Кобзєва є засновником та головою правління громадської організації «Два береги», діяльність якої спрямована на об’єднання громадян з числа внутрішньо переміщених осіб (ВПО) з місцевою громадою на основі спільних інтересів, на активізацію соціальної та волонтерської діяльності молоді з числа ВПО та місцевої молодіжної громади, допомогу в соціально-реабілітаційній адаптації дітям та молоді з особливими потребами. Окрім цього, жінка працює заступником директора Навчально-методичного центру здоров’язберігаючих та виховних технологій Дніпровської академії неперервної освіти.
Пані Ірина говорить, що в умовах стрімкого процесу децентралізації, успішність залежить не лише від дій влади, а й від готовності громади брати на себе відповідальність за зміни на місцевому рівні. Наша героїня проводить активну роботу в цьому напрямку, насамперед, зі студентами та молоддю Дніпропетровської області. Формуючи у молодих людей правильні ціннісні орієнтири, Ірина Кобзєва організовує різні тематичні заходи та круглі столи стосовно миробудування, протидії конфліктності та насильству тощо, залучаючи при цьому молодь з інших областей та громад. Це сприяє обміну досвідом, а також дає можливість донесення інформації до людей, адже багато ініціативних та свідомих громадян просто не володіють достатніми та якісними знаннями.
Завдяки активній діяльності цієї жінки, студенти факультету психології Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара мали змогу прийняти участь у соціальних проектах «Нова Україна», «16 днів проти насилля», «Майстерня порозуміння», у міні-майстерні з Форум-театру; у воркшопі «Від мрій до дій»; у Стратегічній сесії з формування плану реалізації Програми сприяння розвитку громадянського суспільства у Дніпропетровській області на 2017 – 2020 роки, де представляли інтереси студентської молоді; у зустрічі з представником Aгентства ООН у справах біженців в Україні (UNHCR Ukraine) Сарою Бачман (Sara Bachmann); у Всеукраїнській акції на підтримку діалогу всередині українського суспільства «День Миру in UA 2017». Також під керівництвом Ірини Миколаївни студентська молодь була гідно представлена на Форумі «Молодь Дніпра», Форумі української молоді діаспори та Форумі «Бізнес-Молодь: ефект Wow від співпраці» та інших заходах. Участь молоді у таких заходах є надзвичайно актуальною, адже в подальшому вони зможуть реалізовувати подібні ініціативи на місцевому рівні у своїх громадах.
Пані Ірина активно співпрацює з органами влади та місцевого самоврядування, адже вважає, що починати потрібно з малого, і світ варто змінювати починаючи з себе і свого оточення. Ця жінка не з чуток знає про проблеми внутрішньо переміщених осіб, а тому всіляко намагається їм допомогти. Заручившись підтримкою Міністерства соціальної політики України, Ірина Кобзєва спільно з радником з питань ВПО в Дніпропетровському регіоні провели кампанію «16 днів проти насильства». Окрім того, внаслідок такої співпраці було здійснено ряд заходів, спрямованих на недопущення професійного вигорання, зокрема, серед державних службовців.
Спільно з Управлінням молоді і спорту Дніпропетровської обласної державної адміністрації пані Ірина реалізувала проект «Майстерня порозуміння», який був спрямований на усунення конфліктності, побудову дієвих комунікацій та миробудування. Учасників цього проекту вчили розмальовувати безнадію та непрості ситуації яскравими фарбами, а також знаходити взаєморозуміння з іншими людьми.
На думку Ірини Кобзєвої, надзвичайно важливим в теперішніх умовах є залучення громадян до процесу прийняття рішень на рівні місцевих громад, адже лише шляхом співпраці і компромісу можливо досягти поставленої мети і покращити життя вже тут і сьогодні. Саме тому, наша героїня балотувалася до Громадської Ради при Дніпропетровській ОДА аби спільно з владою та громадським сектором знаходити оптимальні шляхи вирішення тих питань, які турбують громаду. Пані Ірина переконана, що лише застосування механізмів громадської участі та залучення громадян до процесу прийняття рішень на місцях дозволить вести ефективний діалог з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.
Також, наша героїня тісно взаємодіяла з управліннями статистики, коли готувала інформацію про ВПО та громади, які приймають цих людей, аналізувала ринок праці та можливість якнайшвидшої соціальної адаптації переселенців. Стосовно останнього, то спільно з психологом, пані Ірина працює над тим, аби надати психологічну допомогу внутрішньо переміщеним особам, адже цей аспект вважає першочерговим. Будучи людиною, яка самотужки пройшла цей період, вона знає як морально важко починати все з нуля на новому місці.
Окремим пластом роботи Ірини Кобзєвої є зайняття науковою діяльністю. Вона є автором понад 60 наукових праць, серед яких багато в галузі педагогіки та проблем інтеграції внутрішньо переміщених осіб.
Ця жінка постійно вчиться і підвищує свою професійність. Відвідує різні тренінги, навчання, форуми, круглі столи, до участі в яких залучає і своїх студентів. В подальшому, отримані знання і досвід вона реалізує під час співпраці з органами влади та місцевого самоврядування, громадськими організаціями та благодійними фондами, бо переконана, що спільними зусиллями громади можна досягти значно більше, ніж самотужки.
Розповідаючи про свої плани на майбутнє, пані Ірина не знає слова неможливо чи нереально. Найближчим часом, вона готується до конкурсу міні-грантів з адвокації для ініціативних груп ВПО, який спрямований на побудову діалогу між внутрішньо переміщеними особами та приймаючими громадами. Паралельно з цим, веде переговори з Управлінням молоді і спорту Дніпропетровської ОДА щодо організації проекту «Я-волонтер», спрямованого на роботу з ветеранами АТО, переселенцями і дітками з обмеженими можливостями.
Ірина Кобзєва говорить, що прийде час, вона повернеться додому і вже там буде впроваджувати всі напрацьовані ініціативи та допомагати людям. А поки такої змоги немає, жінка всіляко старається використовувати свій час з користю у тому місці, де її потребують і там, де це приносить дієвий результат і покращує життя людей: конкретних людей, конкретних громад, з яких і складається наша велика Україна.
Історія пані Ірини є прикладом того, що якби важко не було, ніколи не потрібно опускати руки, бо краще від того не стане. Навпаки, сила волі і твердість характеру, небайдужість та активність, готовність допомогти іншим людям завжди дадуть свої результати і зрештою приведуть до успіху. Це важкий шлях, втім варто спробувати. Мені дуже хочеться аби ця історія стала прикладом для інших жінок і чоловіків, тим стимулом і мотиватором, який спонукає до дії.
Я дивуюся, звідки в цієї жінки береться стільки сили та енергії, на що вона лише посміхається і впевнено каже: «Не чекайте змін, а змінюйте щось самі: поступово, маленькими кроками, але йдіть до кращого майбутнього!».
автор: Анна Таргоній
