Місцеві ради різних країв і кутків Неньки-України відповідають “Майдан Моніторингу” на запити щодо показників, які характеризують свободу (а чи несвободу) мирних зібрань. Як і раніше, трапляється, скажімо так, цікаве і пізнавальне.
От місто Синельникове. Там питання про те, чи відповдає мирне зібрання “інтересам національної безпеки”, вирішує, віповідно до самочинно прийнятого “порядку” (див.п.4), цілий “головний спеціаліст з питань внутрішньої політики”. І нащо ті суди, нащо, зрештою, те РНБОУ, скажіть?
А у недалекому від Синельникова Першотравенську – ще цікавіше. Там не лише дотепер живуть в “СССР”, керуючись совецьким “указом”, але і своє рішення затвердити “Положення про проведення масових заходів” (попри відсутність на те законної компетенції), обгрунтували … постановою ВР УРСР від 29.11.90 “Про невідкладні заходи по зміцненню законності і правопорядку в республіці”. Почитайте, там можна знайти веселеньке, наприклад: “серед факторів, що негативно впливають на забезпечення правопорядку та внутрішньої безпеки в державі – масові порушення трудової дисципліни, несанкціоновані мітинги і демонстрації, пікетування, наруга і глум над пам’ятниками і меморіалами учасникам Жовтневої революції”.
