Тіла двох чоловіків, страчених рік тому в Білорусі, повинні бути передані родичам або рідні мають дізнатися про місця поховання, заявила Amnesty International у річницю страти Владислава Ковальова.
Владислава Ковальова та Дмитра Коновалова було страчено в березні 2012 року в Мінську. Вони були засуджені до смертної кари 30 листопада 2011 після того, як були визнанні винними у причетності до вибуху у Мінську в квітні 2011 року, під час якого загнуло 15 і було поранено понад 300 людей.
Суд над ними був розкритикований через невідповідність міжнародним стандартам справедливого судового розгляду.
Згідно зі свідоцтвом про смерть, яке отримала мати Владислава Ковальова, він помер 15 березня 2012 року. 16 березня вона отримала листа від білоруського Верховного Суду з повідомленням про страту сина.
“Смертна кара є вкрай жорстоким, нелюдським і принижуючим гідність покаранням і порушенням прав людини. Неповернення тіл цих двох чоловіків додає ще більшої жорстокості”, сказав Давід Діаз-Дожекс, заступник директора програми Amnesty International у Європі та Центральній Азії.
“Лист-повідомлення, надісланий Любові Ковальовій, є виключенням з правил. У більшості випадків, офіційне повідомлення про страту не передається родичам протягом тижнів чи місяців після виконання вироку. Повна секретність навколо страти позбавляє сімей можливості поховати своїх родичів відповідно до їх традицій і релігійних переконань”.
Стаття 175 Кримінально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь дозволяє уряду не інформувати родичів про місця поховання страчених.
“Це неприпустимо, що влада Білорусі не розголошує місця поховання сім’ям і забороняє їм попрощатися зі своїми рідними. Неприйнятна Стаття 175 повинна бути негайно змінена. Президент Лукашенко також має негайно оголосити мораторій на смертну кару та розпочати процес повного скасування смертної кари” – сказала Тетяна Мазур, виконавчий директор Amnesty International в Україні.
«Amnesty International пропонує небайдужим українцям підписати петицію, закликаючи Президента Білорусі покласти край секретності довкола смертної кари. По закінченні збору підписів організація передасть всі підписані петиції Президенту Білорусі.»
Білорусь є єдиною європейською та пострадянською країною, що досі застосовує смертну кару. Страти виконуються пострілом в потилицю.
Ув’язнених повідомляють про страту лише за декілька годин, чи навіть хвилин.
Amnesty International виступає проти застосування смертної кари в усіх випадках, незалежно від характеру злочину, особи злочинця та способу, яким держава позбавляє засудженого життя.
«Це тортури для матері. Вони катували мою дитину, щоб отримати потрібні свідчення, і тепер вони просто мучать мене» – розповіла Людмила Ковальова у своїй розмові з Amnesty International.
«Ми просимо Лукашенка видати указ про передачу тіл страчених родичам або, принаймні, надати інформацію про місця поховання. Немає ніяких підстав щодо заборони видачі тіл родичам або щодо приховування місць поховання. Лукашенко може принаймні сказати нам, де знаходиться могила Влада.»
Для отримання додаткової інформації, будь ласка, звертайтеся до Богдана Овчарука, Спеціаліста з роботи зі ЗМІ та комунікацій Amnesty International в Україні за телефонами +38 (044) 272 28 42, +38 (067) 551 69 44 або за e-mail: b.ovcharuk@amnesty.org.ua.
ІНФОРМАЦІЙНА ДОВІДКА:
Петиція проти секретності довкола смертної кари в Білорусі доступна за посиланням http://amnesty.org.ua/stopsecrecy та містить такі основні вимоги : – внести зміни до статті 175 Кримінально-виконавчого кодексу Білорусі так, щоб вона узгоджувалась із позицією Комітету ООН з прав людини; – забезпечити своєчасне інформування родичів ув’язнених про дату страти засуджених до смертної кари; – дозволити родичам отримувати тіла страчених для поховання та повідомляти про місце поховання родинам страчених.
Білорусь – єдина європейська та пострадянська країна, що досі застосовує смертну кару. Звіт Amnesty International щодо смертної кари в Білорусі (рос.) доступний за посланням http://amnesty.org.ua/sites/default/files/Belarus_dp_2008.pdf
Любов Ковальова – мати Владислава Ковальова, який був страчений в Мінську між 11 та 15 березня 2012 року, після несправедливого судового процесу. Саме після страти сина Любов Ковальова розпочала активну правозахисну діяльність, яка згодом була оформлена у дві кампанії: «Проти смертної кари в Білорусі» та кампанію «Поверни тіло!». Текст інтерв’ю з Любов’ю Ковальової доступний за запитом.